Проблема нестачі працівників в українському агросекторі не виникла лише через повномасштабну війну. Дефіцит кадрів спостерігався в галузі ще до 2022 року, тому навіть після завершення бойових дій потреба у працівниках, імовірно, нікуди не зникне.
На цьому тлі саме бронювання військовозобов’язаних не може бути єдиним способом утримати необхідних спеціалістів на підприємствах. Про це заявив генеральний директор Української аграрної конфедерації Павло Коваль.
За його оцінкою, державі вже зараз варто визначатися з майбутньою потребою агросектору у фахівцях. Зокрема, йдеться про формування відповідного державного замовлення у системі вищої освіти.
Молодь потрібно повертати в аграрні професії
Одним із довгострокових рішень може стати популяризація роботи в аграрній сфері. За словами Коваля, Україні необхідно заздалегідь працювати над тим, щоб молоді люди розглядали аграрні спеціальності як перспективний напрям професійного розвитку.
Окремим викликом залишається старіння фермерського середовища. Така тенденція характерна не лише для України, а й для європейських країн, тому питання наступності поколінь в аграрному виробництві потребує уваги вже сьогодні.
Привабливість професії значною мірою залежить і від рівня оплати праці. Водночас у сучасному агровиробництві дедалі більше потрібні спеціалісти, які працюють на стику сільського господарства та технологій. Йдеться, зокрема, про інженерів з автоматизації та ІТ-фахівців.
За оцінкою експерта, рівень оплати таких спеціалістів в аграрній компанії може бути співставним із зарплатами працівників аналогічного профілю у банківському секторі. Тому важливо демонструвати молоді не лише традиційні професії в сільському господарстві, а й нові можливості, які відкриває технологічний розвиток галузі.
Агросектору потрібні технологічні спеціалісти
Серед перспективних напрямів підготовки кадрів Коваль називає ІТ-спеціалістів для агровиробництва та фахівців із безпілотних систем. Сучасне сільське господарство дедалі більше залежить від технологій, однак підготовка необхідної кількості таких працівників не може відбутися миттєво.
Йдеться не лише про збільшення кількості випускників за окремими спеціальностями. Необхідні зміни самої системи професійної підготовки, а для цього потрібен час.
Бронювання має враховувати специфіку підприємства
Кадрові труднощі при цьому охоплюють значно ширше коло професій. Дефіцит працівників відчувається не тільки безпосередньо у сільському господарстві, а й у харчовій промисловості та логістиці.
Саме тому механізм бронювання, на думку Коваля, не варто застосовувати виключно за формальним принципом. Чинні правила передбачають можливість бронювання до 50% військовозобов’язаних працівників, а для визначених критично важливих підприємств на прифронтових територіях — до 100%.
Однак сам відсоток не завжди показує, наскільки критичною буде втрата конкретного працівника для підприємства. Для аграрного бізнесу звільнення або мобілізація одного вузькопрофільного спеціаліста може мати значно більші наслідки, ніж втрата працівника, функції якого легко замінити.
Тому кадрове питання в агросекторі потребує комплексного підходу. Бронювання може допомагати підприємствам утримувати персонал у нинішніх умовах, але довгострокове вирішення проблеми залежатиме також від підготовки нових фахівців, популяризації професій та здатності галузі конкурувати за молодих працівників.
