Український аграрний сектор зберігає значний виробничий потенціал попри війну, однак високі витрати на транспортування продукції дедалі сильніше впливають на його економіку. Подорожчання альтернативних експортних маршрутів скорочує ресурси, які підприємства могли б спрямовувати на оновлення техніки, впровадження технологій, будівництво сховищ та розвиток переробки.
За оцінкою Міністра аграрної політики та продовольства України Тараса Висоцького, альтернативними шляхами країна потенційно здатна вивозити близько 30 млн тонн аграрної продукції. Водночас транспортування такими маршрутами обходиться щонайменше на $50 дорожче в розрахунку на тонну. Якщо йдеться про весь зазначений обсяг, додаткове навантаження на аграрний сектор може становити близько $1,5 млрд на рік.
Про це Висоцький розповів під час панельної дискусії «Управління нестабільною економікою», яка відбулася в рамках Міжнародного форуму EFBM 4.0 «Резильєнтність та сталий розвиток» у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.
За словами міністра, проблема полягає не лише у збільшенні собівартості перевезень. Додаткові логістичні витрати безпосередньо позначаються на можливостях агровиробників інвестувати у власне виробництво.
«Це не ті витрати, які аграрії можуть просто покрити з прибутку і продовжувати працювати як раніше. Це означає менше інвестицій у техніку, технології, зберігання та переробку. Це економія на виробничих технологіях, добривах, засобах захисту рослин. Дорога логістика – це насамперед зупинка розвитку, а якщо така ситуація триває довше - поступове падіння», – зазначив Тарас Висоцький.
Значення експорту для галузі залишається особливо високим, оскільки близько 70% виробленої в Україні аграрної продукції призначено для зовнішніх ринків. До запровадження обмежень морської логістики основний потік агроекспорту проходив через глибоководні морські порти — на них припадало близько 90% таких поставок.
Перебудова логістики після початку повномасштабної війни змусила український бізнес використовувати інші маршрути, зокрема сухопутні та річкові напрямки. Однак вони не завжди можуть забезпечити таку саму економічну ефективність і пропускну спроможність, як традиційна морська логістика.
Попри ці труднощі, виробничі можливості агросектору поки залишаються значними. Висоцький зазначив, що цього року урожай зернових та олійних культур очікується приблизно на 2,5% більшим за торішній показник.
Водночас збереження виробництва на нинішньому рівні значною мірою залежить від можливості збувати вирощену продукцію. Для аграрного підприємства проблема виникає не тільки тоді, коли воно не може зібрати урожай, а й тоді, коли після збору врожаю продукцію складно або занадто дорого доставити до покупця. За тривалого зростання логістичних витрат це може впливати вже на рішення щодо майбутньої посівної кампанії.
«Запасу міцності, щоб працювати в такому ж обсязі без доступної логістики, немає. Наше завдання – зберегти виробничу базу та людей, щоб після покращення умов аграрний сектор міг швидко відновити розвиток», – наголосив Міністр.
Ще одним фактором, який обмежує можливості галузі, залишається нестача працівників. Через дефіцит кадрів агропідприємства мають шукати способи залучення ширшого кола людей та адаптувати робочі процеси до різних категорій працівників.
Серед потенційних працівників Висоцький назвав молодь, ветеранів, людей старшого віку та інші групи населення. Йдеться, зокрема, про створення умов, за яких люди з різним досвідом і можливостями зможуть знайти відповідну роботу в аграрному виробництві.
«Потрібен більш гнучкий підхід до людського капіталу. Треба розуміти можливості різних груп людей, знаходити для них відповідні види роботи та допомагати інтегруватися. Практика підприємств, які почали робити це раніше, показує, що такий підхід працює», – зазначив Тарас Висоцький.
