В Україні триває скорочення поголів’я овець, що стало помітною тенденцією на початку 2026 року. За наявними оцінками, загальна чисельність цих тварин зменшилася до приблизно 760 тисяч, що більш ніж на одну десяту менше порівняно з аналогічним періодом попереднього року. Основним чинником такого спаду називають наслідки війни, які безпосередньо вплинули на тваринницькі господарства, їхню матеріальну базу та логістику.
У Міністерстві економіки України звертають увагу, що ситуація у галузі залишається складною і не відповідає оптимістичним оцінкам, які іноді озвучуються на ринку. Заступник міністра Тарас Висоцький зазначив, що розраховувати на значні доходи галузі наразі передчасно, оскільки виробництво як м’яса овець, так і вовни залишається економічно невигідним для більшості виробників.
Попри складнощі всередині країни, зовнішній напрямок демонструє певну стабільність. Українські компанії поступово нарощують експорт живих овець та баранини, і обсяги таких поставок уже оцінюються на рівні кількох мільйонів доларів щороку. Основними покупцями виступають країни Близького Сходу та Північної Африки, зокрема Об'єднані Арабські Емірати, Йорданія, Ліван і Лівія, де попит на таку продукцію традиційно залишається високим.
З огляду на поточні виклики держава включила вівчарство до довгострокових пріоритетів розвитку аграрного сектору. Відповідна програма, розрахована до 2033 року, передбачає комплекс заходів, спрямованих на відновлення чисельності поголів’я, підвищення ефективності виробництва та модернізацію інфраструктури господарств. Окрему увагу приділяють також розширенню географії експорту та адаптації українських виробників до вимог європейського ринку.
Серед інструментів підтримки, які вже впроваджуються, передбачено часткове відшкодування витрат на придбання племінних тварин як українського, так і іноземного походження. Також агровиробники можуть розраховувати на фінансову допомогу за утримання маточного поголів’я овець і кіз. Додатково держава компенсує частину витрат на будівництво або реконструкцію тваринницьких комплексів: у стандартних умовах повертається до чверті вартості об’єкта, а для господарств у прифронтових регіонах цей показник може сягати половини витрат. Крім того, діють механізми здешевлення кредитних ресурсів, що полегшує доступ до фінансування.
За оцінками представників уряду, швидкого зростання показників галузі очікувати не варто. Більш реалістичним підходом вважається поступове відновлення через підтримку внутрішнього виробництва та послідовне освоєння нових зовнішніх ринків. Паралельно триває процес наближення до стандартів Європейського Союзу, що в перспективі має посилити конкурентоспроможність української продукції.
У підсумку в уряді наголошують, що вже сформовано комплексну систему підтримки, яка охоплює ключові етапи розвитку галузі — від закупівлі тварин до створення сучасної виробничої бази. Саме ці кроки мають закласти основу для економічної стійкості вівчарства в найближчі роки.
