Уявіть собі: живеш у селі, грошей обмаль, роботи мало, а землі — навколо хоч греблю гати. І от перед очима ділянка, порожня, нікому, здається, не потрібна. Хіба ж не гріх не посіяти там бодай щось? Саме так, ймовірно, міркував Станіслав Г. із Волині, коли вирішив обробити шмат землі… яка, виявляється, належала «Укрзалізниці».
Це сталося восени 2024 року. Чоловік самовільно обробив дві ділянки біля сіл Звиняче та Вільхівка — вони розташовані вздовж залізничної колії. І хоч на перший погляд виглядали як нічийні, насправді земля має господаря — АТ «Українська залізниця». Ба більше, ці території не просто так огороджені бюрократичними документами: вони мають спеціальне призначення — для експлуатації інфраструктури залізниці.
Землеробство на таких ділянках — не просто сумнівна ініціатива, а юридичне порушення. Укрзалізниця навіть підрахувала збитки: 29 744 гривні. Справу передали до суду.
Коли Станіслав постав перед Горохівським районним судом, він не заперечував свого вчинку. Чесно розповів, що опинився у важких життєвих обставинах, інакше й не знав, як прогодувати себе. Земля стояла без діла, і він щиро не здогадувався, що обробляти її не можна. Не було злого умислу — лише надія на врожай і хоч якусь копійчину.
Представник залізничників, до слова, виявив розуміння й попросив суд не карати чоловіка занадто суворо. Зрештою, вирок вийшов співмірним: рік позбавлення волі умовно, тобто з іспитовим терміном на той самий рік.
Ця історія не стільки про злочин, як про боротьбу за виживання. Так, закон є закон, і землю без дозволу обробляти не можна. Але коли держава залишає людину сам на сам із бідністю, то виникає логічне запитання: а що їй робити? Поруч — пустир. У кишені — дірка. У серці — тривога. Станіслав обрав плуг замість крадіжки, і за це, здається, варто хоча б подякувати.
