Після повномасштабного вторгнення Росії частина територій України залишилася небезпечною для будь-якої діяльності. Зокрема, аграрний сектор втратив доступ до мільйонів гектарів угідь, які раніше забезпечували не лише продовольчу безпеку країни, а й значну частку світового експорту зернових. До 2022 року Україна годувала близько 400 мільйонів людей по всьому світу, входячи до трійки найбільших експортерів пшениці та кукурудзи. Однак війна поставила ці досягнення на паузу: близько 20% сільськогосподарських земель залишаються забрудненими мінами, нерозірваними боєприпасами та вибухонебезпечними залишками війни.
За офіційними підрахунками, у 2024 році вдалося очистити понад 286 тис. га аграрних площ. Загалом від початку вторгнення повернуто до використання понад 310 тис. гектарів, із яких 225 тис. вже були засіяні та дали врожай. Так, у Миколаївській області посівна площа у 2025 році майже досягла довоєнного рівня — 1,4 млн га. Розмінування продовжується також у Харківській, Запорізькій, Херсонській та Сумській областях, де роботи сконцентровані переважно на сільгоспугіддях. Водночас загальний обсяг потенційно небезпечної території, за оцінками експертів, становить 138,5 тис. км² — це понад 22% площі України. Світовий банк оцінює потребу в коштах на повне розмінування у $30 мільярдів.
Та проблема не обмежується лише мінами. Боєприпаси змінюють не лише рельєф, а й склад ґрунту: утворюються кратери, знижується здатність утримувати вологу, земля насичується важкими металами, залишками пального та вибухових речовин. Усе це зменшує родючість, сприяє ерозії та негативно впливає на врожайність у довгостроковій перспективі. Окремі аграрії вже змушені змінювати культури — наприклад, відмовляються від вирощування коренеплодів, які потребують глибокої обробки землі.
Щоб повноцінно відновити агровиробництво, потрібно не тільки очистити поля, а й стратегічно підійти до їхнього використання. Ключовими напрямами мають стати:
-
Повна інвентаризація землі — це допоможе точно визначити придатні до обробітку ділянки.
-
Розумне зонування — одні землі використовуватимуться під агровиробництво, інші — під відновлювану енергетику або охоронні території.
-
Підтримка фермерів — держава має забезпечити доступ до страхування, відшкодування витрат на розмінування й агрохімічну реабілітацію.
Також необхідно враховувати кліматичний чинник. За останні кілька років умови вирощування в багатьох регіонах істотно змінилися — культури, які успішно росли у 2021 році, можуть не адаптуватися до умов 2025-го. Відтак Міністерству агрополітики слід розробити комплексну кліматичну стратегію з довгостроковими прогнозами, щоб аграрії могли вчасно адаптувати свої технології.
Фінансова складова очищення полів теж вражає: нетехнічне обстеження коштує близько $6 за гектар, детекція вибухонебезпечних предметів — понад $3 000, а повне очищення — до $30 000 за гектар. Загальна вартість очищення може перевищити $15 млрд, без урахування додаткових витрат на інфраструктуру, агротехніку й навчання кадрів.
І все ж експерти підкреслюють: інвестиції в розмінування — це не втрати, а надзвичайно ефективне вкладення. За даними ООН і Світового банку, кожен вкладений долар може принести понад $4 економічного ефекту. Це і нові робочі місця, і відновлення ланцюгів постачання, і зростання експортного потенціалу.
Уже сьогодні Україна має унікальний шанс стати світовим центром розвитку технологій у сфері гуманітарного розмінування. Такі компанії, як GCS Ukraine, уже створюють сервісні бази, навчають фахівців, локалізують техніку. У країні працює понад 70 спеціалізованих машин, а обсяг інвестицій у цю сферу лише за останні два роки перевищив 2 млн євро.
Таким чином, розмінування — це не лише безпека, а й новий напрямок для економічного зростання. І саме системний підхід до очищення та відновлення земель може забезпечити довгострокове аграрне відродження України.
