Ускладнення роботи морського каналу для експорту агропродукції безпосередньо позначається на собівартості перевезень українського зерна. Через дорожчу логістику частина додаткових витрат фактично переноситься на виробників, що зменшує їхню виручку та послаблює позиції української продукції на міжнародному ринку.
Найбільш чутливими до такого здорожчання є культури з порівняно невисокою маржинальністю. Насамперед йдеться про пшеницю, кукурудзу та ячмінь.
Фінансовий директор ГК «Агрейн» Віталій Штемпель зазначив, що за ускладнення експорту підвищені транспортні витрати враховуються у закупівельній ціні зерна. У результаті саме агровиробник значною мірою відчуває фінансовий ефект від подорожчання логістики. За тривалого збереження проблем із транспортуванням це може призвести до значних втрат доходів аграрного сектору.
Частково підтримувати експорт дозволяють альтернативні шляхи перевезення. Зокрема, українські компанії використовують дунайські порти, залізничний та автомобільний транспорт. Однак повністю компенсувати можливості портів Великої Одеси ці маршрути не здатні. Їхня пропускна спроможність є нижчою, а витрати на транспортування — вищими.
Додатковий тиск на альтернативну логістику створює одразу кілька факторів. Серед них Віталій Штемпель назвав обміління Дунаю, нестачу вагонів, збільшення вартості перевезень та черги на прикордонних переходах.
Окремою проблемою залишаються повітряні атаки на дунайські порти, які також ускладнюють використання цього маршруту для експорту української продукції.
Таким чином, альтернативна логістика дає змогу продовжувати експорт зерна, проте її можливостей недостатньо для повноцінної заміни морських перевезень. Збереження таких обмежень збільшує витрати учасників ринку та створює додаткове навантаження на виробників зернових культур.
