За нинішньої ситуації на українському аграрному ринку зерно в окремих випадках може мати більшу економічну цінність як енергетична сировина, ніж при продажу. Такі розрахунки навели в Ukravit, порівнявши енергетичний потенціал різних видів зерна із деревними паливними пелетами.
Проблема актуалізується через обмеження експортної логістики морськими шляхами. Якщо ціни на агропродукцію опускаються нижче витрат на її вирощування, виробники змушені шукати інші способи використання врожаю. Одним із таких варіантів може бути виробництво тепла або електроенергії з власної сільськогосподарської сировини.
Для порівняння Ukravit взяла вартість деревних пелет, яка наразі становить близько 17 тис. грн за тонну. На цьому тлі зернові культури мають значний енергетичний потенціал, хоча фактична ефективність їх використання залежить від характеристик котельного обладнання та його коефіцієнта корисної дії.
Найбільшу теплоту згоряння серед наведених культур має насіння соняшнику — близько 24 МДж/кг. При спалюванні тонни такої сировини можна отримати майже 6,7 тис. кВт·год теплової енергії.
Для зернових показники дещо нижчі. Теплота згоряння пшениці оцінюється приблизно у 14,2 МДж/кг, ячменю — у 14,4 МДж/кг, а кукурудзи — до 15 МДж/кг. У результаті тонна зерна може забезпечити орієнтовно 3,9–4,2 тис. кВт·год тепла, що відповідає приблизно 3,4–3,6 Гкал.
Окремо в розрахунках зазначається енергетична цінність соняшникової лузги. Її теплота згоряння становить близько 16,5–18 МДж/кг, тобто за цим показником вона наближається до деревних пелет.
Вартість отриманої енергії при цьому суттєво відрізняється залежно від виду сировини. За розрахунками Ukravit, один гігаджоуль енергії з пшениці та ячменю обходиться приблизно у 420 грн. Для кукурудзи цей показник становить близько 470 грн, для насіння соняшнику — приблизно 625 грн, тоді як для деревних пелет — близько 990 грн.
Схожа картина спостерігається і при перерахунку на кіловат-годину тепла. Для пшениці та ячменю її орієнтовна вартість становить 1,50–1,52 грн, для кукурудзи — 1,68 грн. Соняшникове насіння дає близько 2,25 грн за кВт·год, а деревні пелети — близько 3,56 грн.
Якщо врахувати коефіцієнт корисної дії котла на рівні 80%, собівартість корисної кіловат-години, за наведеними розрахунками, становитиме близько 1,9 грн для пшениці та ячменю, 2,1 грн для кукурудзи, 2,8 грн для насіння соняшнику та до 4,5 грн для пелет.
У підсумку Ukravit робить висновок, що тонна фуражного зерна може забезпечувати тепло більш ніж удвічі дешевше за тонну деревних пелет.
Такий підхід може бути актуальним передусім для господарств, які мають власні котельні або інше обладнання для виробництва теплової чи електричної енергії. Використання зерна у такому разі розглядається не лише як спосіб утилізації продукції, а як один із можливих варіантів отримання енергії без її продажу за ціною, яка не покриває виробничих витрат.
Водночас застосування сільгосппродукції як палива потребує відповідного обладнання. Котельні мають бути пристосовані до конкретного виду біомаси, адже характеристики різних видів сировини відрізняються.
У компанії також звертають увагу на практичність використання окремих культур. Наприклад, кукурудзу після необхідного очищення можна подавати до котла майже у первісному вигляді, тоді як під час роботи з тирсою можуть виникати додаткові технологічні труднощі.
В Ukravit вважають, що в умовах низької прибутковості реалізації частини агропродукції виробникам варто оцінювати не лише її товарну, а й енергетичну цінність. Саме тому в компанії розглядають використання зерна для опалення, генерації електроенергії або забезпечення роботи власних котелень як один із можливих економічних сценаріїв.
