Процес європейської інтеграції України в аграрній сфері потребує не лише політичних рішень, а й завчасної системної підготовки самого агросектору. Після набуття членства в Європейському Союзі правила гри для українських виробників істотно зміняться, і ці зміни, за оцінками європейських експертів, можуть бути значно складнішими, ніж ті, з якими свого часу зіткнулися країни Центральної та Східної Європи.
Під час галузевого форуму на цьому акцентував увагу експерт Team Europe Direct, колишній генеральний директор Генерального директорату Європейської комісії з питань сільського господарства і розвитку сільських територій (DG AGRI) Єжи Плєва. Його позицію оприлюднила пресслужба асоціації «Український клуб аграрного бізнесу».
За словами експерта, Україна фактично стоїть перед вибором: або підготувати аграрну систему до змін заздалегідь і зробити цей процес керованим, або зіткнутися з відкладеними реформами, які згодом стануть болісними для виробників. Практика попередніх хвиль розширення ЄС демонструє, що успішне впровадження Спільної аграрної політики напряму залежить від чіткої послідовності дій. Йдеться насамперед про створення й адаптацію інституцій, формування надійної системи збору та обробки даних, тестування механізмів підтримки в пілотному режимі та лише після цього — масштабну комунікацію з аграрним бізнесом.
У цьому контексті він наголосив, що умови, в яких Україна рухатиметься до членства, суттєво відрізняються від ситуації початку 2000-х років, коли до Євросоюзу приєднувалася Польща.
«Україна вступатиме не в той Євросоюз, до якого свого часу приєднувалася Польща. Нова аграрна політика буде суворішою до бюджету, екологічних вимог і матиме жорстку прив’язку виплат до конкретних результатів. Крім цього, варто пам’ятати, що виплати САП не відкривають ринки, це робить саме відповідність європейським нормам», — пояснив він.
Сучасна Спільна аграрна політика ЄС уже зараз орієнтована на ефективність використання коштів, досягнення вимірюваних результатів і дотримання екологічних стандартів. Значну роль у ній відіграють так звані екосхеми, вимоги щодо скорочення викидів, збереження ґрунтів і біорізноманіття, а також прозорість обліку виробництва. Для українських аграріїв це означає, що доступ до підтримки та повноцінна інтеграція на європейський ринок будуть можливими лише за умови повної відповідності регуляторним, санітарним і екологічним нормам ЄС.
Експерти наголошують, що саме агросектор, як одна з ключових галузей української економіки, має починати адаптацію вже зараз. Це стосується не лише законодавства, а й управлінських підходів, систем контролю, обліку та стратегічного планування, без яких перехід до нової моделі аграрної політики Європейського Союзу буде значно складнішим.
