Безпечність продукції тваринного походження в Україні контролюватимуть за оновленими правилами. Кабінет Міністрів 9 вересня ухвалив постанову, яка змінює підхід до визначення допустимих залишків фармакологічно активних речовин у харчових продуктах.
Йдеться про продукцію, отриману від тварин, зокрема м’ясо, молоко та яйця. Якщо тварина отримує ветеринарний лікарський засіб, його діючі речовини, метаболіти або продукти розпаду можуть у певних кількостях залишатися у продуктах тваринного походження. Саме для контролю таких речовин і встановлюються максимальні межі залишків.
Європейські правила передбачають, що максимальна межа залишків є найвищою концентрацією речовини, яку допускають у харчовому продукті, отриманому від тварини, яку лікували ветеринарним препаратом. Такі показники визначають на основі оцінки ризиків для здоров’я людини.
Новий український порядок має врегулювати не тільки кінцевий контроль харчової продукції. Уряд визначив процедуру подання наукових досьє щодо фармакологічно активних речовин, вимоги до їх оцінювання та повноваження компетентного органу під час проведення відповідної експертизи.
Одним із результатів запровадження нової системи має стати офіційний перелік встановлених максимальних меж залишків. Тобто допустимі показники визначатимуться не довільно, а на підставі наукової оцінки потенційного впливу речовин на здоров’я споживачів.
У ЄС під час такої оцінки враховують, зокрема, токсикологічні ризики, а також інші наукові дані щодо безпечності відповідних речовин. Для окремих фармакологічно активних речовин можуть встановлюватися максимальні межі залишків для конкретних видів тварин і харчових продуктів.
«Це рішення – передусім про захист здоров’я українців і протидію антибіотикорезистентності через жорсткий контроль за безпечністю харчових продуктів. Також такий перехід на єдині з ЄС прозорі правила підвищить конкурентоспроможність нашого агробізнесу та відкриє нові можливості для українського експорту», – наголосив Міністр аграрної політики та продовольства України Тарас Висоцький.
Окреме значення в системі контролю має період, який повинен пройти між застосуванням ветеринарного препарату та отриманням харчової продукції від тварини. У європейській системі так званий період виведення встановлюється для конкретного ветеринарного лікарського засобу. Його тривалість має забезпечити, щоб у продукції не залишалося кількостей речовин, шкідливих для здоров’я людей.
Саме тому максимальні межі залишків використовуються не лише як орієнтир під час оцінки безпечності препаратів. У ЄС вони також є основою для встановлення періодів виведення та подальшого контролю залишків у продуктах тваринного походження.
Відповідно до затвердженого українського порядку, система включатиме кілька етапів:
- подання наукового досьє — заявник має надати матеріали, необхідні для оцінки відповідної фармакологічно активної речовини;
- експертиза — компетентний орган оцінюватиме подані наукові матеріали та потенційні ризики;
- визначення максимальних меж залишків — показники встановлюватимуть на основі результатів наукової оцінки;
- формування офіційного переліку — затверджені межі залишків мають бути систематизовані в офіційному переліку.
Європейська модель також допускає різні варіанти класифікації речовин. Залежно від результатів оцінювання для них може бути встановлена максимальна межа залишків, тимчасова максимальна межа, визначено відсутність необхідності встановлювати таку межу або заборонено застосування речовини для продуктивних тварин.
Українські зміни пов’язані з гармонізацією законодавства у сфері безпечності харчових продуктів із правом Європейського Союзу. Зокрема, новий порядок узгоджується з положеннями Регламенту ЄС № 470/2009, який встановлює процедури визначення меж залишків фармакологічно активних речовин у продуктах тваринного походження. Документ ЄС прямо охоплює такі категорії продукції, як м’ясо, риба, молоко, яйця та мед.
Для українських виробників та експортерів уніфікація правил має практичне значення, оскільки контроль залишків є складовою системи забезпечення безпечності продукції тваринного походження. Узгодження вимог із європейськими підходами має зробити процедури оцінки та контролю більш співставними з тими, які застосовуються на ринку ЄС.
