Плани державної підтримки аграрного сектору на 2026 рік виглядають масштабно, однак їхня реалізація безпосередньо залежить від реального наповнення бюджетних фондів. Саме на цьому наголошували під час обговорення в парламентському Комітеті з питань аграрної та земельної політики, де аналізували як перелік програм, так і можливості їх фінансування в умовах воєнного часу та обмежених ресурсів.
Під час слухань було представлено комплекс ініціатив, спрямованих на відновлення виробництва після втрат, стимулювання інвестицій та підтримку ключових напрямів аграрної діяльності. Йшлося, зокрема, про інструменти, які мають допомогти аграріям адаптуватися до нових економічних реалій, коли витрати на виробництво зростають, а доступ до фінансування часто ускладнений.
Серед запропонованих програм:
- компенсації за втрату посівів — до 4700 грн/га
- підтримка аграріїв у прифронтових регіонах — 1000 грн/га
- страхування озимих зернових із компенсацією до 60%
- розвиток меліорації — до 50% вартості робіт
- підтримка тваринництва (дотації на голову та відшкодування будівництва, реконструкції тваринницьких ферм)
- гранти на сади, теплиці та овочесховища
- окремі програми для фермерських господарств і аквакультури
Водночас ключовим питанням стало не стільки наповнення переліку ініціатив, скільки наявність фінансового ресурсу для їх реалізації. Голова профільного комітету Олександр Гайду звернув увагу на те, що частина базових виплат фінансується з окремої бюджетної програми, однак значний обсяг підтримки залежить від спеціального фонду, який формується за рахунок так званих «соєвих правок». За його словами, попри заплановані 9,2 млрд грн, фактичні надходження можуть бути значно нижчими — на рівні лише 30–40% від очікуваного.
«Важливо розуміти, що частина базових виплат, зокрема дотації на 1 га чи «на голову», фінансується з окремої бюджетної програми підтримки фермерів. Водночас значна частина інших інструментів залежить від наповнення спеціального фонду (реалізації так званих «соєвих правок»), де передбачено 9,2 млрд грн. На жаль, фактичне наповнення цього фонду може становити лише 30-40%», — констатує парламентар.
Таким чином, реальні обсяги допомоги агросектору визначатимуться не заявленими показниками, а фактичними бюджетними надходженнями. В умовах війни та значного навантаження на державні фінанси це стає одним із головних викликів для реалізації аграрної політики. Додатково ситуацію ускладнює потреба фінансувати інші критично важливі напрями, зокрема оборону та соціальні витрати.
Учасники слухань окреслили низку підходів, які мають підвищити ефективність використання наявних ресурсів:
- забезпечення максимальної прозорості розподілу коштів
- визначення пріоритетів серед програм із найбільшим економічним ефектом
- посилення підтримки малих і середніх виробників
- розвиток альтернативних інструментів, включаючи страхування, гарантійні механізми та фінансові інструменти поза державним бюджетом
Окрему увагу приділили тому, що аграрний сектор залишається важливою складовою економіки України, формуючи значну частку валютних надходжень від експорту. Саме тому ефективність державної підтримки безпосередньо впливає не лише на виробників, а й на макроекономічну стабільність.
«Державна підтримка у 2026 році має всі шанси стати не просто набором програм, а реальним інструментом відновлення і розвитку агросектору. Але для цього необхідно синхронізувати амбіції з реальними ресурсами та можливостями в період війни. Працюємо над тим, щоб кожна гривня підтримки давала результат — і для аграріїв, і для економіки в цілому», — резюмував нардеп.
