Початок весняної посівної кампанії в Україні може супроводжуватися суттєвими труднощами через нестачу азотних добрив на внутрішньому ринку. Йдеться не про цінові коливання, а про реальну фізичну доступність продукції для аграріїв у критичний період. За оцінками учасників ринку, дефіцит сформується ще до піку попиту, що створює додаткові ризики для господарств, які не встигнуть закупити необхідні обсяги заздалегідь.
Найбільш напруженою ситуація очікується з карбамідно-аміачною сумішшю. Саме цей продукт, за логікою виробництва та споживання, першим опиняється в зоні дефіциту. Далі у списку ризикових позицій ідуть аміачна селітра та карбамід, тоді як сульфат амонію, за прогнозами, залишатиметься відносно доступнішим. Така послідовність пояснюється особливостями попиту, логістики та графіками роботи виробничих підприємств.
Формально українські заводи мають змогу забезпечити потреби агросектору в азотних добривах. Обсяги виробництва дозволяють закрити попит у річному вимірі, і сам продукт буде виготовлений. Водночас ключовим чинником залишається час поставки. Значна частина добрив, які статистично враховуються як наявні на ринку, фактично надходить аграріям уже після активної фази весняної посівної.
Практика попередніх років показує, що помітні обсяги продукції з’являються у продажу лише наприкінці весни або на початку літа. Для більшості господарств це означає, що добрива формально є, але вони стають доступними вже після завершення основних польових робіт. У результаті вирішальним фактором стає не лише ціна, а й можливість отримати продукт у потрібний момент, що створює нерівні умови для аграріїв різного масштабу.
Додаткового тиску на ринок додає і цінова динаміка. Наприкінці грудня виробники знову переглянули вартість азотних добрив у бік зростання, зокрема аміачної селітри та КАС. На тлі очікуваного дефіциту це посилює невизначеність і змушує господарства або прискорювати закупівлі, або ризикувати проведенням весняної посівної з обмеженим ресурсним забезпеченням.
