Українське картоплярство опинилося перед непростим вибором. З одного боку, наближення до стандартів Європейського Союзу передбачає посилення вимог до фітосанітарного стану насаджень, контроль карантинних організмів та перегляд переліку дозволених діючих речовин. З іншого — виробникам необхідно зберігати врожайність і рентабельність господарств, адже без ефективного захисту рослин вирощування картоплі може стати значно складнішим і дорожчим.
Саме на цю суперечність звертає увагу власник СТОВ «Десна» Микола Пономаренко. За його оцінкою, господарство поки не готове повністю відповідати всім євроінтеграційним вимогам, особливо тим, що стосуються карантинних організмів і фітосанітарного стану насаджень. Водночас виробник не заперечує необхідності змін і вважає, що до встановленого 2028 року терміну є можливість поступово підготуватися.
У господарстві вже використовують точне землеробство, контролюють насіннєвий матеріал і вдосконалюють систему захисту рослин. Тобто частина технологічних змін уже відбувається, однак повністю перебудувати виробництво відповідно до нових вимог поки непросто.
Окремий виклик для картоплярів — можливе обмеження застосування окремих діючих речовин у засобах захисту рослин. Логіка таких змін зрозуміла: якщо певні речовини мають бути вилучені з використання через вимоги до безпечності, виробник повинен перейти на альтернативні рішення. Проблема виникає тоді, коли ефективної заміни конкретному препарату немає або вона потребує додаткових витрат і технологічної адаптації.
Як приклад Пономаренко наводить фіпроніл, який входить до складу ґрунтового інсектициду. За його словами, знайти рівноцінну заміну цій діючій речовині наразі складно.
Для виробника це питання не обмежується лише вибором іншого препарату. Картопля є культурою, яка потребує системного захисту від шкідників і хвороб. Якщо звичний засіб вилучається, господарству потрібно знайти іншу технологію, перевірити її ефективність і врахувати вплив на кінцеву собівартість продукції.
Саме тут виникає головний конфлікт. Споживачі та ринок зацікавлені в тому, щоб продукція була безпечною, а використання засобів захисту рослин відповідало сучасним вимогам. Водночас фермеру необхідно отримати врожай, який можна реалізувати за ціною, що покриє витрати на насіння, добрива, техніку, паливо, захист рослин і працю.
Тому сама заборона окремих діючих речовин не вирішує проблему для виробника. Разом із посиленням вимог має з’являтися реальна можливість перейти на інші ефективні засоби. Інакше прагнення зробити виробництво безпечнішим може одночасно збільшити виробничі ризики для господарств.
Пономаренко зазначає, що у разі заборони окремих діючих речовин українські виробники планують звертатися до європейського досвіду та отримувати рекомендації щодо технологій захисту. За його словами, європейські постачальники насіннєвого матеріалу вже допомагають українським виробникам: окрім насіння, вони надають агрономічний супровід і створюють представництва в Україні.
Для картоплярів така підтримка має практичне значення. Виробнику недостатньо знати, що певна діюча речовина більше не відповідає новим правилам. Потрібно розуміти, чим саме її замінити, як змінити технологію обробки та чи забезпечить нове рішення необхідний рівень захисту рослин.
Особливо гостро це питання проявляється у боротьбі з колорадським жуком, іншими шкідниками та хворобами. Якщо захист буде недостатньо ефективним, господарство ризикує втратити частину врожаю. Для виробника це вже не лише технологічна проблема, а безпосередній фінансовий ризик.
Водночас картоплярі не виступають проти самого процесу оновлення вимог. Йдеться радше про необхідність синхронізувати заборони та появу доступних альтернатив. Для бізнесу важливо, щоб перехідний період дозволяв не просто формально змінити перелік препаратів, а зберегти можливість ефективно вирощувати продукцію.
Ще один напрям адаптації — робота з насіннєвим матеріалом. Виробники вже закуповують його в Європі та Америці, а разом із ним отримують технологічні рекомендації. Контроль якості посадкового матеріалу при цьому стає частиною ширшої системи управління фітосанітарними ризиками.
Науковці також шукають альтернативи для різних діючих речовин. Проте, за словами Миколи Пономаренка, питання заміни багатьох препаратів поки залишається відкритим. Для картоплярства це означає, що перехід до нових правил має супроводжуватися не лише посиленням контролю, а й пошуком практичних рішень для виробників.
У підсумку інтереси сторін тут не обов’язково суперечать одне одному. Завданням має бути виробництво картоплі з дотриманням вимог до безпечності та фітосанітарного контролю, але водночас із можливістю для господарств отримувати економічно виправданий урожай. Для цього виробникам потрібні зрозумілі правила, достатній час на адаптацію та ефективні альтернативи тим засобам захисту, використання яких буде обмежене.
