Український аграрний сектор знову зіткнувся з обмеженнями експортної логістики. Одним із найбільш проблемних залишається напрямок до дунайських портів, який після ускладнення роботи чорноморської інфраструктури став одним із ключових альтернативних маршрутів для вивезення продукції.
За інформацією Українського клубу аграрного бізнесу, на напрямку Рені–Ізмаїл накопичилася черга приблизно з 2 тис. вагонів. За пропускної спроможності на рівні 120–130 вагонів на добу очікування вантажів може тривати близько 20 діб. Витрати, пов’язані з таким простоєм, зрештою лягають на вантажовідправників і збільшують загальну собівартість експорту.
На думку генерального директора УКАБ Олега Хоменка, вирішувати проблему лише за рахунок перенаправлення вантажів на альтернативні маршрути недостатньо. Він вважає, що для стабільного експорту необхідно також створити для судновласників зрозумілі гарантії безпеки, зокрема за допомогою механізмів страхування воєнних ризиків.
Ситуацію ускладнює сезонність аграрного виробництва. Підприємствам потрібно одночасно забезпечувати фінансування майбутньої посівної кампанії, оплачувати поточні виробничі витрати та реалізовувати вже зібраний урожай. Якщо зерно довше перебуває на елеваторах або в транспорті, кошти за його продаж повертаються повільніше, що створює додатковий тиск на оборотний капітал господарств.
Проблема полягає також у тому, що сухопутні та дунайські маршрути не можуть повністю компенсувати можливості морського експорту. Через обмежену пропускну спроможність окремих ділянок транспортної системи збільшення потоку вантажів може призводити до накопичення черг, простоїв і додаткових перевантажень.
УКАБ оцінює потребу в підтримці доступу українського експорту до глибоководних портів інших держав приблизно у €1 млрд. Йдеться, зокрема, про витрати на транспортування через європейську логістичну інфраструктуру. За оцінкою асоціації, такі кошти фактично залишатимуться в економіці ЄС через оплату транспортних послуг та сплату відповідних податків.
Окремим фактором для експортерів стало підвищення вантажних тарифів «Укрзалізниці». У бізнес-середовищі вважають, що за нинішнього скорочення обсягів вантажів, які прямують до портів, додаткове подорожчання залізничних перевезень створює ще більший тиск на ліквідність підприємств.
За словами Хоменка, залізниця вже втратила близько 75% вантажів, які раніше прямували до портів. Тому представник УКАБ виступає за тимчасове скасування підвищення тарифів і повернення до практики застосування конвенцій. Такий підхід, на його думку, дозволив би регулювати подачу вагонів на окремі напрямки залежно від фактичної можливості прийняти вантаж у пункті призначення.
Йдеться передусім про необхідність синхронізувати роботу залізниці, портів, терміналів та вантажовідправників. Якщо вагони направляються до порту без підтвердження його готовності прийняти відповідний обсяг вантажу, це створює затори та збільшує витрати для бізнесу.
Саме тому УКАБ вважає необхідним запровадження антикризової координації між учасниками логістичного ланцюга. Пріоритетом має стати відправлення потягів відповідно до реальної пропускної спроможності портової інфраструктури.
Окреме занепокоєння аграрного бізнесу стосується фінансування наступного виробничого сезону. За оцінкою Хоменка, якщо проблема з морськими портами не буде вирішена до грудня–січня, це може створити ризики для проведення весняної посівної кампанії. Причина полягає у тому, що затримка експорту безпосередньо впливає на надходження коштів від реалізації врожаю.
Для агропідприємств це означає ризик виникнення проблем із виконанням фінансових зобов’язань. Зокрема, йдеться про розрахунки з банками, орендну плату за земельні ділянки та виплату заробітної плати працівникам.
Одним із можливих інструментів підтримки Хоменко називає державне страхування ризиків, пов’язаних із роботою суден в українських портах. За його пропозицією, резервний фонд варто наповнити на 5 млрд грн до кінця року, а на наступний рік передбачити ще 10 млрд грн. Кошти могли б використовуватися для компенсації втрат судновласників та власників вантажів у разі воєнних ризиків.
На думку представника УКАБ, такий механізм міг би зменшити ризики для судновласників під час заходу в українські порти та водночас створити умови для інвестицій у розвиток українського флоту.
Таким чином, нинішні проблеми з експортною логістикою виходять за межі окремого транспортного вузла. Перевантаження дунайського напрямку, обмежені можливості сухопутних маршрутів, вартість залізничних перевезень і ризики для морського судноплавства одночасно впливають на здатність аграрного бізнесу швидко реалізовувати продукцію та формувати фінансовий ресурс для наступного виробничого циклу. Серед запропонованих бізнесом рішень — координація руху вантажів, підтримка альтернативних маршрутів і створення дієвого механізму страхування воєнних ризиків.
