В Україні розпочалося впровадження механізму визначення зон ризикованого землеробства — інструменту, який має допомогти агровиробникам працювати в умовах кліматичних ризиків і наслідків війни. Уже зараз Державний аграрний реєстр приймає заявки від фермерів із прифронтових територій для визначення таких зон за природно-кліматичними показниками. Водночас оцінювання за військовими критеріями планують запустити в червні 2026 року.
Як повідомляють у Міністерстві економіки, довкілля та сільського господарства України, процедура визначення зон із несприятливими природними умовами передбачає кілька послідовних етапів.
- Проведення аналізу ґрунтів. За зверненням агровиробника акредитовані агрохімічні лабораторії та наукові установи відбирають зразки і визначають запаси продуктивної вологи. Для озимих культур дослідження тривають із 15 березня до 30 квітня, для ярих — із 15 травня до 15 червня.
- Подання заявок. Після отримання результатів агровиробники, зареєстровані в Державному аграрному реєстрі, до 1 липня подають заявки разом із необхідними документами.
- Перевірка на рівні областей. Обласні державні адміністрації або обласні військові адміністрації створюють комісії, які протягом 10 робочих днів перевіряють документи. Якщо пакет неповний, заяву залишають без руху, а заявникові дають 5 робочих днів на виправлення недоліків і повторне подання.
- Передання даних до міністерства. До 30 липня обласні адміністрації подають до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України перелік ділянок для віднесення до зон ризикованого землеробства.
- Остаточне рішення. До 31 серпня міністерство опрацьовує матеріали, затверджує перелік зон своїм наказом і вносить інформацію до Державного аграрного реєстру.
Для територій, де ведуться бойові дії або які можуть бути забруднені вибухонебезпечними предметами, передбачено окрему процедуру.
- До 5 червня Державна служба України з надзвичайних ситуацій передає інформацію про такі території.
- Протягом 10 робочих днів Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру визначає відповідні земельні ділянки і передає дані до міністерства.
- Після цього інформацію інтегрують до Державного аграрного реєстру.
Запровадження цього механізму пов’язане не лише з погодними ризиками, які останніми роками посилюються через зміну клімату, а й із наслідками війни, зокрема мінуванням земель і обмеженням доступу до них. Визначення таких зон у подальшому може впливати на доступ фермерів до державних програм підтримки, компенсацій і страхових інструментів.
«Наше завдання — зробити цей механізм зрозумілим, чітким і таким, що реально працює для агровиробника. Йдеться про системний підхід, який має враховувати як природно-кліматичні виклики, так і наслідки війни для сільського господарства. Саме тому важливо, щоб усі етапи — від збору даних до ухвалення рішень — були максимально прозорими та скоординованими», — наголосив Тарас Висоцький.
