Погодні умови кінця зими створили додаткові виклики для аграріїв. Лютневе потепління, що супроводжувалося активним таненням снігу, призвело до локальних підтоплень на полях у різних регіонах країни. За словами директора Інститут зернових культур НААН Владислава Черчеля, така ситуація не сприяє накопиченню продуктивної вологи в ґрунті й водночас несе небезпеку для озимих культур, насамперед для озимого ячменю.
Підтоплення вже фіксували в окремих районах Сумської, Полтавської, Одеської та Дніпропетровської областей. Науковець пояснив, що через тривалі морози ґрунт суттєво промерз і залишається мерзлим навіть під час відлиги та дощів. У таких умовах вода не проникає вглиб, а накопичується на поверхні, особливо в низинах і улоговинах. Це створює враження достатнього зволоження, хоча насправді продуктивна волога не поповнюється.
Локальні застої води становлять серйозну небезпеку для рослин. Якщо вода триматиметься тривалий час, посіви в місцях підтоплень можуть загинути через нестачу кисню та пошкодження тканин. Додатковим ускладненням може стати нова хвиля похолодання. За прогнозами синоптиків, у разі зниження температури навіть до –5°С вода на поверхні може замерзнути, і тоді утворена крига здатна механічно пошкодити рослини.
Черчель зауважив, що утворення льодової кірки на підтоплених ділянках є особливо небезпечним, адже новоутворена крига може розривати рослини. Водночас він підкреслив, що механічне руйнування льоду на полях не є ефективним способом вирішення проблеми і може лише погіршити стан посівів.
Ситуація ускладнюється тим, що значна частина озимих цього сезону увійшла в зиму в ослабленому стані. У західних регіонах чимало площ озимої пшениці засіяли із запізненням. Натомість у південних областях сівбу провели раніше, однак через дефіцит вологи сходи з’явилися пізно. У підсумку значна частка посівів пшениці перейшла в зимовий період у фазі початку кущення або навіть 2–3 листків, що вважається вразливою стадією для перезимівлі.
Подібні ризики характерні й для озимого ріпаку, який через осінню посуху не сформував достатньо розвинену кореневу систему. Проте найбільше занепокоєння, за оцінкою фахівця, викликає озимий ячмінь. Ця культура менш стійка до низьких температур, а її критична межа вимерзання становить –12°С. З огляду на те, що значна частина посівів ячменю також увійшла в зиму в не оптимальній фазі розвитку, ризик втрат у разі сильних морозів є суттєвим. Площі під озимим ячменем цього року були розширені через попит і привабливу ціну, що додатково підвищує значущість можливих наслідків.
Водночас робити остаточні висновки щодо масштабів пошкоджень наразі передчасно. Реальну картину стану озимих культур можна буде оцінити лише після завершення перезимівлі та відновлення весняної вегетації.
