Фермерське господарство «Аннушка», розташоване на Миколаївщині, переглянуло підхід до формування сівозміни та ухвалило рішення відмовитися від вирощування сої й озимого ріпаку. Підприємство обробляє близько трьох тисяч гектарів землі, основну частину яких — приблизно 60% — займають озимі зернові культури, зокрема пшениця та ячмінь. Ці культури залишаються стратегічними для господарства, оскільки демонструють стабільні результати навіть у складних кліматичних умовах. Решта площ відведена під кукурудзу, соняшник, а також під невеликі ділянки льону та експериментальні посіви зимуючого гороху.
За словами керівника господарства Максима Максименка, рішення відмовитися від сої зумовлене економічними чинниками та нестабільною врожайністю. Підприємство отримувало в середньому не більше 0,8–1 тонни з гектара, що робило культуру збитковою з огляду на вартість насіння, засобів захисту та обробітку. Крім того, в господарстві зазначають, що за умов південного клімату соя потребує більш вологого середовища, ніж може забезпечити регіон.
Озимий ріпак також вилучили з сівозміни. Причиною стало те, що вирощування соняшнику створює конфлікт у структурі посівів. За словами керівника, попередня схема «пшениця–соняшник–пшениця–ріпак» показала себе неефективною, оскільки після ріпаку важко отримати рівномірні сходи озимої пшениці.
Щодо кукурудзи, у господарстві наразі не планують повністю відмовлятися від її вирощування, однак розглядають можливість скорочення площ під цією культурою. За результатами власних досліджень фермери дійшли висновку, що популярна практика зменшення ФАО гібридів для підвищення стійкості до посухи не завжди дає очікуваний результат.
Агроном господарства Євген Гортовенко розповів, що на одному з полів площею 80 гектарів було висіяно близько двадцяти гібридів кукурудзи з різною густотою — від 35 до 85 тисяч насінин на гектар. Результати спостережень показали, що гібриди з більшим показником ФАО, зокрема близько 340, мають кращий вигляд та потенціал урожайності, ніж ранньостиглі варіанти з ФАО 210. Це дало підстави для висновку, що вибір гібридів має базуватися не лише на показниках стиглості, а й на адаптації до конкретних умов ґрунту й мікроклімату господарства.
У «Аннушці» наголошують, що наразі головним завданням є пошук оптимальної структури сівозміни, яка дозволить зберегти родючість ґрунтів, мінімізувати ризики вологи та забезпечити стабільну економічну ефективність у виробництві.
