Щоденний робочий день місцевих фермерів починається ще до сходу сонця. Вони прокидаються о п’ятій ранку, щоб до сьомої встигнути об’їхати поля, оцінити стан посівів, виявити проблеми та визначитися з подальшими діями. Як тільки температура повітря піднімається вище 10 градусів, робота в полі розпочинається і триває до самого заходу сонця.
Попри бойові дії, працівники агропідприємства «Агрофірма "Лев"» продовжують свою діяльність. Звикнути до обстрілів складно, але за три роки війни вони навчилися не звертати уваги на вибухи. Однак загроза завжди поруч — атаки можуть бути як з повітря дронами, так і керованими авіабомбами.
«Працювати в бронежилеті непросто, особливо коли працюємо по 12 годин поспіль. Але вже звикли. Раніше жив у місті, але після 40 років вирішив перебратися в село, і ні разу не пошкодував», — розповідає працівник підприємства Володимир.
До початку повномасштабного вторгнення Запорізька область мала 1,8 млн га ріллі, проте нині близько 1,5 млн га знаходяться під окупацією.
«Наше господарство обробляє 2000 га, проте 200 га опинилися на окупованій території, а ще 200 га знаходяться у прифронтовій зоні, де працювати небезпечно», — зазначає директор підприємства Віталій Лупинос.
Виклики польових робіт
Зараз фермери активно займаються внесенням добрив і захистом посівів від шкідників.
«Щойно середньодобова температура сягнула +5 градусів, ми розпочали боротьбу зі скритохоботником, який загрожує ріпаку. Внесли добрива, провели обробку культур. Важливо враховувати погодні умови: занадто низькі або високі температури впливають на ефективність препаратів», — пояснює Лупинос.
Окрім кліматичних складнощів, аграрії стикаються з наслідками бойових дій. Поля всіяні вибухонебезпечними предметами, через що доводиться викликати саперів для розмінування. Деякі ділянки віддані під фортифікаційні споруди, що додатково зменшує посівні площі.
«На наших полях встановлені оборонні споруди – "зуби дракона", інженерні загородження. Розуміємо, що це необхідність, але як аграрій серцем відчуваєш біль за кожен втрачений гектар», — додає Лупинос.
Виживання аграрного сектору
Попри труднощі, підприємство продовжує працювати. Цього року воно святкує 12-річчя, а воєнні роки стали найскладнішими в його історії.
«Перші два роки були найважчими: багато підприємств не працювали, підірвана Каховська ГЕС спричинила проблеми з водопостачанням. Але зараз уже четвертий рік війни, і ми пристосувалися. Деякі працівники пішли на фронт, проте основний колектив залишився», — розповідає директор.
Щоб убезпечити працівників, підприємство закупило бронежилети та шоломи, а в перший рік війни екіпірування допомогли придбати військові.
Щодо врожаю, то, за прогнозами, на підконтрольних територіях області планують зібрати 345,3 тис. тонн зерна при необхідних 125 тис. тонн для продовольчої безпеки регіону.
Фермери підтримують один одного, допомагаючи технікою тим, хто зазнав втрат.
«Коли в когось база розбита, ми надаємо свої ресурси. Усі ми під Богом ходимо, тому треба допомагати», — підсумовує Віталій Лупинос.
У травні підприємство розпочне посів соняшнику. Наразі в господарстві вже засіяно 400 га пшениці, 300 га ріпаку, 100 га ярових культур, а 1000 га залишено під соняшник.
