Експорт української пшениці в першій половині сезону 2025/26 показав значні зміни у структурі поставок через зміну ринкових умов та логістичних обмежень. Загалом із липня по грудень Україна відвантажила 7,86 млн т пшениці, що менше за 9,86 млн т у той самий період попереднього року. Зміни пояснюються посиленою конкуренцією на глобальному ринку та зменшенням доступу до традиційних європейських ринків.
Аналітики ASAP Agri у журналі Miller відзначають, що затримка збору врожаю, профіцити на світовому ринку, повернення квот ЄС та перебої в роботі портів разом обмежили експортне вікно України. У результаті частина торговельних потоків була швидко переорієнтована на інші ринки.
Обсяг поставок до ЄС скоротився до 507 тис. т, або близько 6% від загального експорту, тоді як роком раніше ЄС отримав 3,37 млн т, що становило 34% від експорту. Іспанія залишилася найбільшим європейським покупцем української пшениці, але її імпорт зменшився з 2,3 млн т до 276 тис. т. Італія зберегла друге місце серед споживачів у ЄС, проте її закупівлі скоротилися до приблизно 157 тис. т із 400 тис. т.
Фахівці наголошують, що через обмежений доступ до ринку ЄС основним споживачем української пшениці в першій половині сезону стала Північна Африка. У липні–грудні 2025/26 поставки до цього регіону досягли 3,56 млн т, що становить 45% від загального обсягу експорту, тоді як роком раніше цей показник був на рівні 2,15 млн т (22%).
Збільшення поставок до Північної Африки компенсувало падіння попиту з боку ЄС і стало ключовим фактором стабілізації українського експорту. Найбільший приріст продемонстрував Єгипет, який майже потроїв закупівлі до 2,03 млн т із 800 тис. т роком раніше. Алжир також збільшив обсяги імпорту — до 1,2 млн т із 740 тис. т.
Інші регіони, включаючи Близький Схід, відіграли другорядну роль. Загальні поставки туди зросли до 1,3 млн т (18%), причому основне збільшення забезпечив Ємен — з 290 до 540 тис. т.
У Південно-Східній Азії, навпаки, експорт української пшениці скоротився до 2,2 млн т (28%) під тиском жорсткої конкуренції з боку Австралії та великої світової пропозиції. Найбільші скорочення спостерігалися на ринках В’єтнаму (з 820 до 520 тис. т), Таїланду (з 640 до 170 тис. т) та Тунісу (з 450 до 250 тис. т). Індонезія залишалася провідним імпортером у регіоні, хоча закупівлі дещо знизилися — до 1,4 млн т із 1,55 млн т роком раніше.
