В останні десятиліття кліматичні зміни істотно вплинули на розміщення посівів в Україні, змінюючи традиційні аграрні зони. Якщо раніше соняшник був типовою культурою Південного Сходу, то нині його площі стрімко зростають у Центрально-Західному Лісостепу та навіть на території Полісся. Експерти зазначають, що класичне Полісся вже майже втратило свій природний вигляд, адже кліматичні умови поступово наблизили частину центральних областей до степових.
Зміщення географії вирощування пояснюється не лише погодними умовами, а й економічними мотивами: олійні культури, зокрема соняшник, залишаються найбільш прибутковими для фермерів. Статистика демонструє стале зростання площ: якщо у 1990 році соняшник займав лише 1,6 млн га, то до 2010 року ця цифра зросла до 4,5 млн га, а на сьогодні вона наближається до позначки у 5 млн га.
Фахівці звертають увагу, що скорочення посівів на Південному Сході компенсується розширенням у центральних і західних регіонах. Водночас агрономи наголошують на серйозних ризиках: сівозміни часто надмірно насичені соняшником та іншими олійними культурами, що призводить до виснаження ґрунтів і порушення балансу агротехнологій. Це створює сприятливе середовище для розвитку небезпечних хвороб, таких як склеротиніоз і пероноспороз. Обидва збудники можуть зберігатися у ґрунті роками, завдаючи відчутної шкоди врожаю.
Найбільш вразливими нині є господарства Хмельницької, Вінницької, Тернопільської, Івано-Франківської та Чернівецької областей, де практично неможливо знайти посіви соняшнику без ознак ураження склеротинією. Ситуацію ускладнюють погодні коливання: різкі перепади температури та періодичні опади знижують імунітет рослин, полегшуючи розвиток хвороб.
Додатковим негативним чинником є скорочення витрат на захист — дорогі фунгіциди не завжди застосовуються у потрібному обсязі. Фахівці наголошують, що у такій ситуації звичайні обробки не дають належного ефекту. Єдиним шляхом подолання проблеми стає комплексний підхід: суворе дотримання сівозміни, застосування агротехнічних заходів і використання біологічних препаратів, здатних підтримувати мікробіологічну рівновагу у ґрунті та стримувати розвиток патогенів.
Таким чином, розширення площ соняшнику у нових регіонах з одного боку відкриває економічні можливості, але з іншого — створює довгострокові виклики для родючості ґрунтів і фітосанітарного стану полів.
