Україна відіграє ключову роль у формуванні майбутньої продовольчої безпеки Європи, і це дедалі чіткіше усвідомлюють як політики, так і представники аграрної спільноти ЄС. Європейські експерти агросектору поділяють позицію депутатів Європарламенту щодо стратегічної необхідності України для Європейського Союзу, особливо з огляду на глобальні виклики, пов’язані з дефіцитом продовольства, кліматичними змінами та геополітичною нестабільністю.
Про це заявив голова Всеукраїнської аграрної ради Андрій Дикун під час фахової дискусії на конференції «Ведення агробізнесу в Україні. Діалог між владою та бізнесом», де обговорювалися перспективи інтеграції українського агросектору до європейського ринку та роль України у світовій продовольчій системі.
«Ми маємо об’єднатися з Європою, разом будемо найбільшим виробником продовольства в світі. І ми єдина країна, яка вступить до ЄС, маючи рівень сільського господарства кращий, ніж у будь-якій європейській країні».
Очільник ВАР наголосив, що українське сільське господарство вже сьогодні демонструє показники, які роблять його конкурентоспроможним на європейському та світовому рівнях. За результатами дослідження Всеукраїнської аграрної ради, щорічна вартість аграрного виробництва в Україні становить 2,5 млрд євро, що в середньому дорівнює 70–150 євро на 1 га. Такі показники, за його словами, формують основу для глибшої інтеграції з ринком ЄС навіть до формального членства України в Союзі.
Андрій Дикун підкреслив, що Україна вже зараз змушена адаптуватися до європейського аграрного та торговельного законодавства, попри відсутність статусу члена ЄС. Це стосується вимог до якості продукції, екологічних стандартів, простежуваності виробництва та регулювання державної підтримки, що є важливими умовами доступу до єдиного ринку.
«В Україні війна, тому ми маємо розуміння, що Європа — наш єдиний партнер. Так, підписання угоди про торгівлю невигідне агросектору, але вигідне державі», — зазначив голова ВАР.
У цьому контексті він зауважив, що аграрний сектор фактично бере на себе частину витрат інтеграційного процесу, забезпечуючи валютні надходження, зайнятість у регіонах і стабільність постачання продовольства. Водночас Європа отримує доступ до значного виробничого потенціалу України, який у довгостроковій перспективі може посилити позиції ЄС на глобальних аграрних ринках та зменшити залежність від імпорту з інших регіонів світу.
