Суниця садова залишається однією з найбільш привабливих культур для фермерів, які шукають швидке повернення інвестицій у ягідному сегменті. У порівнянні з іншими популярними ягодами, такими як малина чи лохина, вона демонструє коротший період окупності та стабільні фінансові результати за належної технології вирощування. Це робить її особливо цікавою для малих і середніх господарств, які прагнуть отримувати регулярний дохід уже в перші роки після закладання плантації.
За оцінками учасників ринку, створення одного гектара насаджень із використанням якісного імпортного посадкового матеріалу потребує інвестицій на рівні близько 10 тис. євро. Водночас при врожайності приблизно 40 т/га і середній ціні реалізації 1,5–2 євро за кілограм протягом трирічного періоду фермери здатні формувати стабільний фінансовий результат. За таких умов чистий дохід може досягати орієнтовно 10 тис. євро з гектара щороку, навіть з урахуванням значних витрат на обслуговування плантацій.
Експерт ягідного ринку Антон Довганюк звернув увагу на те, що навіть при витратах на догляд і збирання врожаю в межах 7–10 тис. євро щорічно, за відсутності серйозних ризиків виробництво залишається прибутковим і здатне приносити близько 10 тис. євро на гектар. Таким чином, ключовим фактором успіху є не лише врожайність, а й контроль витрат і дотримання технологічних вимог.
Фахівець також наголошує на доцільності переходу до вирощування суниці у закритому ґрунті. Такий підхід дозволяє знизити вплив погодних чинників, продовжити сезон реалізації та підвищити якість продукції, що безпосередньо впливає на ціну. Крім того, використання тунельних конструкцій дає змогу суттєво оптимізувати процес збирання — продуктивність праці працівників може зростати приблизно утричі. Це має особливе значення в умовах дефіциту робочої сили, який спостерігається в агросекторі останніми роками. В Україні розвиток таких технологій додатково стимулюється державними грантовими програмами підтримки садівництва та ягідництва.
Попри економічну привабливість культури, галузь зазнала скорочення площ. Через вплив пандемії та повномасштабної війни загальна площа промислових насаджень зменшилася з 9 тис. до 7,1 тис. га. Відповідно скоротилися і валові збори — до близько 53 тис. тонн на рік. Це свідчить про певні труднощі у розвитку сектору, зокрема через логістичні проблеми, нестачу робочої сили та зниження інвестиційної активності.
Окремо варто відзначити, що експорт замороженої суниці залишається обмеженим і становить приблизно 5 тис. тонн щороку. Це лише 10–15% від офіційно задекларованих обсягів виробництва, що вказує на значний потенціал для розвитку переробки та виходу на зовнішні ринки. З огляду на попит у країнах Європейського Союзу, розширення експортних можливостей може стати одним із драйверів подальшого зростання галузі.
