У квітні відбудеться коригування вартості користування вантажними вагонами, які перебувають у розпорядженні Укрзалізниці. Зміни стосуються кількох ключових типів рухомого складу, які активно використовуються в аграрній та промисловій логістиці. Таке рішення пов’язане із сезонними коливаннями попиту, адже навесні традиційно активізуються перевезення зернових, будівельних матеріалів та продукції харчової промисловості.
Найбільш відчутно зросла вартість оренди зерновозів, які є критично важливими для експорту агропродукції. Тариф підвищено на 400 грн, і тепер він становить 2 500 грн за добу без урахування ПДВ, тоді як у березні цей показник дорівнював 2 100 грн. Зростання вартості саме цього виду вагонів пояснюється їх високою затребуваністю в період активного переміщення зерна до портів і прикордонних переходів.
Паралельно відбулося подорожчання і для інших категорій рухомого складу. Напіввагони, які широко застосовуються для транспортування сипучих вантажів, зокрема руди, вугілля чи будматеріалів, додали у вартості 300 грн — до рівня 1 750 грн за добу без ПДВ проти 1 450 грн місяцем раніше. Це також відображає підвищення попиту з боку промислових підприємств.
Менш суттєве, але помітне зростання зафіксовано у сегменті спеціалізованих цистерн для перевезення харчових продуктів. Оренда таких вагонів збільшилася на 150 грн і досягла 1 550 грн за добу без ПДВ, тоді як у березні ставка становила 1 400 грн. Цей сегмент важливий для транспортування олії, сиропів та інших рідких продуктів харчування, що також формують експортну виручку країни.
Окремо зміни торкнулися вагонів, які були переобладнані з цементовозів у напіввагони. У цьому випадку підвищення склало 295 грн, і новий тариф становить 798 грн за добу без ПДВ, порівняно з 503 грн у попередньому місяці. Такі вагони використовуються як більш бюджетний варіант для перевезення певних видів вантажів, тому їхня ціна також реагує на зміну ринкових умов.
Загалом перегляд тарифів демонструє тенденцію до поступового зростання витрат на залізничну логістику. Це може впливати на собівартість продукції, особливо в аграрному секторі, де перевезення займають значну частку витрат. Водночас залізничний транспорт залишається ключовим інструментом для забезпечення стабільного експорту, зокрема в умовах обмежень морської логістики та необхідності диверсифікації маршрутів постачання.
