Україна у новому маркетинговому році прогнозує врожай пшениці на рівні близько 22 млн тонн, що фактично відповідає минулорічним показникам. Водночас аналітики зазначають, що стабільність виробництва зовсім не означає таких самих можливостей для експорту. Як пояснила керівниця редакційного відділу та аналітики ASAP Agri Вікторія Блажко, нинішній сезон виявився більш напруженим через кілька факторів. Обмежений доступ на ринки Європейського Союзу, посилення конкуренції з боку російських постачальників і країн чорноморського регіону, а також погіршення якісних показників зерна після рясних липневих опадів у західних областях суттєво ускладнили ситуацію.
На ринку цінові коливання демонструють розрив між бажаннями продавців та готовністю покупців. Станом на 19 серпня українська пшениця з вмістом протеїну 12,5% на базисі FOB POC пропонувалася за $250 за тонну, однак реальні покупці були готові давати не більше $242. У випадку зерна з протеїном 11,5% продавці намагалися втримати рівень $238–240, тоді як попит формувався навколо $225. Таке відхилення пояснюється і структурою врожаю: частка фуражної пшениці зросла, що вплинуло на ринок. Якщо ще в липні різниця між продовольчою та кормовою пшеницею становила кілька доларів, то вже в середині серпня вона сягнула близько $20 за тонну. Це також результат слабкої зацікавленості з боку ЄС, де власні рекордні врожаї й тарифні обмеження знижують потребу в імпорті українського зерна.
Щодо квот, то до 20 серпня з дозволеного обсягу на ввезення української пшениці до Європейського Союзу в межах 583 тис. тонн (квота діє з 6 червня по 31 грудня 2025 року) вже використано близько 324 тис. тонн. На залишку залишається приблизно 259 тис. тонн, однак із них близько 19 тис. уже перебувають на стадії розподілу. Це означає, що для нових контрактів залишилося менше ніж 240 тис. тонн, і фактично експортні можливості до кінця року значно звузилися.
На думку експертів ASAP Agri, така ситуація в короткостроковій перспективі утримуватиме ринок під тиском надлишкової пропозиції. Відповідно, існує ймовірність подальшого зниження цін, адже конкуренція серед чорноморських експортерів лише посилюватиметься, а європейські покупці зберігатимуть обережність у закупівлях.
