У сучасному овочівництві ключову роль відіграє не лише вирощування врожаю, а й здатність правильно його зберегти та реалізувати у вигідний період. Орієнтація виключно на швидкий продаж продукції одразу після збирання не забезпечує стабільної економічної віддачі господарству. Саме система зберігання визначає, наскільки виробник зможе впливати на строки реалізації та формування ціни.
Під час конференції «Рослинництво 2026. Наука та магія», що відбулася в межах Grain Storage Forum, PhD, міжнародний консультант зі зберігання овочів і старший викладач ТДАТУ Павло Булгаков наголосив, що стратегія «виростити й одразу продати з поля» є помилковою для овочевого бізнесу. Він пояснив, що господарствам, які планують працювати в цій сфері, варто від самого початку передбачити створення власних потужностей для зберігання або ж спеціалізуватися на ранніх культурах. За його словами, негайна реалізація врожаю не розв’язує всіх виробничих і фінансових питань, тоді як наявність сховища дозволяє розтягнути продаж у часі та більш гнучко реагувати на ринкову кон’юнктуру. Водночас експерт зауважив, що це потребує додаткових витрат, зокрема на передпродажну підготовку продукції.
Окрему увагу фахівець приділив технічному оснащенню сховищ. Він зазначив, що помилки під час монтажу обладнання ускладнюють подальше зберігання і можуть призвести до втрати якості овочів. За його словами, планування об’єкта має починатися з грамотного підбору холодильних та вентиляційних систем або їх складників. Також виробникам необхідно заздалегідь визначитися з типом тари для зберігання. Якість контейнерів, на його переконання, повинна бути серед пріоритетів, оскільки економія на цьому етапі здатна обернутися додатковими втратами під час зберігання.
Сучасний ринок овочів характеризується сезонними коливаннями цін, що робить питання зберігання особливо актуальним. Можливість контролювати умови температури, вологості та вентиляції дає змогу мінімізувати втрати та зберегти товарні властивості продукції. Таким чином, інвестиції у сховище та належну інфраструктуру стають не додатковим тягарем, а складовою довгострокової стратегії розвитку господарства.
