Російські атаки на об'єкти харчової промисловості та енергетичну інфраструктуру змусили частину українських олійноекстракційних підприємств тимчасово припинити виробничу діяльність. Однак ці обставини не повинні призвести до нестачі соняшникової олії на внутрішньому ринку. Таку оцінку оприлюднила асоціація «Укроліяпром».
За інформацією генерального директора об'єднання Степана Капшука, призупинення роботи заводів пов'язане насамперед із безпековими заходами та необхідністю відновлення пошкоджених об'єктів. Тимчасові обмеження мають захистити персонал і виробниче обладнання від подальших ризиків. Після усунення наслідків атак підприємства зможуть повернутися до нормального виробничого процесу.
В асоціації пояснюють, що український ринок має достатній запас виробничих можливостей для забезпечення потреб населення. Щороку всередині країни споживають приблизно 400–500 тис. тонн соняшникової олії. Це менш як десята частина від загального обсягу її виробництва в Україні.
Крім того, наявні потужності олійноекстракційних підприємств дають змогу переробляти протягом сезону весь урожай основних олійних культур — соняшнику, сої та ріпаку. Тому тимчасове скорочення виробничої активності окремих заводів не означає, що країна зіткнеться з проблемами забезпечення продовольчого ринку.
Чому переробники виступають проти скасування експортних мит
Окрему увагу «Укроліяпром» приділив дискусіям навколо вивізних мит на олійні культури. В асоціації вважають неприпустимим використовувати тимчасові зупинки підприємств як привід для скасування обмежень на експорт насіння соняшнику, сої та ріпаку.
Представники галузі нагадують, що саме запровадження експортного мита на соняшник стало одним із чинників розвитку української переробної промисловості. Завдяки цьому в країні сформувалися значні виробничі потужності, а Україна змогла закріпитися серед провідних світових експортерів соняшникової олії.
На думку асоціації, відмова від такого механізму може мати протилежний ефект: українське насіння активніше постачатимуть за кордон, тоді як додаткове завантаження отримають переробні підприємства сусідніх країн Європейського Союзу та Туреччини. Таким чином, замість розвитку власного виробництва Україна ризикуватиме втратити частину сировинної бази на користь іноземних конкурентів.
Водночас правила експорту сої та ріпаку передбачають виняток для сільгоспвиробників, які самостійно вирощують цю продукцію. Вони можуть вивозити власний урожай без сплати відповідного мита. Натомість збір стосується посередницьких компаній, які закуповують сировину для подальшого експорту, зокрема для забезпечення потреб закордонних переробників.
Скасування мит не розв'яже логістичних проблем
Ще одним аргументом проти перегляду експортної політики в «Укроліяпромі» називають обмежені можливості транспортної інфраструктури. Навіть якщо прибрати мита на окремі олійні культури, це саме по собі не збільшить пропускну здатність українських портів і пунктів перетину кордону.
Натомість наслідки такого рішення можуть проявитися після відновлення виробничої діяльності заводів. Підприємства ризикують зіткнутися з нестачею насіння для переробки, що ускладнить їхню роботу та негативно позначиться на економічних результатах галузі.
Додаткові ризики стосуються й державних фінансів. Скорочення внутрішньої переробки може означати менші податкові надходження до бюджету та зменшення валютної виручки, яку країна отримує завдяки експорту готової продукції.
У галузевій асоціації також звертають увагу на досвід роботи підприємств під час повномасштабної війни. Попри постійні безпекові загрози та проблеми з інфраструктурою, олійно-жирова промисловість продовжує зберігати виробничий потенціал.
Степан Капшук наголошує, що нинішні труднощі мають тимчасовий характер, а підприємства поступово відновлюватимуть роботу. Водночас він закликає не ухвалювати рішень, які можуть зруйнувати результати багаторічного розвитку української переробки та знову зробити країну переважно постачальником сільськогосподарської сировини замість виробника продукції з доданою вартістю.













