Питання адаптації українського аграрного сектору до стандартів і правил Європейського Союзу потребує не лише політичних рішень, а насамперед глибоких економічних розрахунків. На цьому наголосив голова Всеукраїнської Аграрної Ради Андрій Дикун під час круглого столу «Майбутнє агропромислового комплексу України на шляху до ЄС», організованого Європейським банком реконструкції та розвитку, повідомляє пресслужба ВАР.
За його словами, ключовою проблемою залишається відсутність чітко прорахованої моделі фінансової підтримки агросектору в умовах євроінтеграції.
«Сьогодні в Україні немає чіткого розуміння, скільки коштів потрібно — і в якості інвестицій, і в якості дотацій — як на рівні окремих підприємств, так і на рівні цілої галузі. Водночас у ЄС тривають дискусії щодо обмеження суми дотацій «в одні руки». Для України це питання є критичним», - сказав він.
ВАР звертає увагу, що структура українського агровиробництва суттєво відрізняється від багатьох країн ЄС. Значна частина земель обробляється середніми та великими господарствами, які формують основні обсяги експорту зерна, олійних культур і продукції переробки. За оцінкою Андрія Дикуна, підприємства, що обробляють близько 80% сільськогосподарських угідь, можуть опинитися в ситуації, коли механізми підтримки не враховуватимуть їхньої ролі та масштабу діяльності.
«Це буде мати катастрофічні наслідки не лише для українського аграрного сектору, але і в цілому для економіки України, бо на відміну від країн ЄС його частка у ВВП складає не 1%, а 14%, а з урахуванням переробної промисловості сягає 20% ВВП», — зазначив експерт.
Таким чином, агросектор в Україні має значно більшу макроекономічну вагу, ніж у більшості держав Євросоюзу, де сільське господарство займає відносно невелику частку у валовому внутрішньому продукті. В українських реаліях галузь забезпечує валютні надходження, зайнятість у регіонах та функціонування суміжних секторів, зокрема логістики й харчової промисловості. Саме тому, на думку ВАР, підходи до фінансування та регулювання мають враховувати цю специфіку.
Окремий акцент було зроблено на демографічних викликах.
«Проблема нестачі робочої сили лише загострюється з часом в наслідок одночасного старіння населення, міграції економічно активної частини суспільства в країни ЄС та втрат, пов’язаних з війною. Тому для збереження українського села необхідно робити ставку не на збільшення кількості малих господарств, а на розвиток середніх за українськими стандартами, які здатні залучати нових та утримувати старих робітників за рахунок запровадження сучасних технологій, збільшення продуктивності праці та, відповідно, збільшення заробітних плат», - резюмував А.Дикун.
У ВАР вважають, що без комплексної оцінки потреб галузі та адаптації європейських інструментів підтримки до української моделі виробництва інтеграція може створити дисбаланси замість очікуваного посилення конкурентоспроможності. Тому дискусія щодо майбутніх правил гри має супроводжуватися конкретними фінансовими розрахунками та прогнозами впливу на економіку країни в цілому.
