Українське виноробство поступово переходить у фазу глибокої трансформації, орієнтованої на інтеграцію до європейського ринку. Ключовий акцент робиться на зміні підходів до регулювання галузі, розширенні можливостей для виробників і запровадженні сучасних інструментів управління. Ці питання стали центральними під час фахової дискусії, присвяченої майбутньому виноградарсько-виноробного сектору, де представники влади, бізнесу, науки та профільних об’єднань обговорили нові правила гри.
У центрі уваги опинився новий закон, який почне діяти з початку 2026 року та фактично формує оновлену модель функціонування ринку. Його впровадження передбачає наближення українських норм до стандартів Європейського Союзу, що охоплюють контроль якості продукції, її безпечність, вимоги до маркування та прозорість походження. Також документ регламентує ширший спектр питань — від класифікації сортів винограду до правил обігу продукції й захисту географічних зазначень, що є важливим інструментом позиціонування на міжнародних ринках.
Окремо варто зазначити, що в європейській практиці саме географічні зазначення відіграють ключову роль у формуванні доданої вартості вина, адже дозволяють підкреслити його походження та унікальні характеристики. Для України це відкриває можливість не лише конкурувати ціною, а й розвивати власні регіональні бренди, що особливо актуально для південних областей, де зосереджене основне виробництво винограду.
Очікується, що нові правила змінять саму логіку взаємодії між державою та бізнесом: роль регулятора поступово зменшуватиметься, тоді як відповідальність і свобода виробників зростатимуть. Такий підхід має сприяти зниженню адміністративного навантаження, пришвидшенню запуску нових продуктів і гнучкішому реагуванню на потреби ринку.
«Зараз є можливість сформувати власне обличчя українського виноробства, пропонувати саме власні унікальні продукти, які нікого не повторюють ні за назвами, ні за особливостями. Через таку унікальність цю нішу можуть і мають займати вина з географічними зазначеннями. При цьому важливо привчити українських споживачів обирати Україну як країну походження, а також популяризувати національний продукт за кордоном. Тому так важливо консолідувати зусилля і спільно представляти українське вино на зовнішніх ринках», – наголосив Тарас Висоцький.
Щоб бізнес зміг адаптуватися до нових умов, передбачено перехідний період тривалістю два роки. У цей час виробники матимуть можливість перебудувати виробничі та управлінські процеси без ризику застосування штрафних санкцій, що відповідає практиці поступового впровадження реформ у країнах ЄС.
Важливим елементом модернізації стане цифровізація галузі. Йдеться про створення спеціалізованого реєстру, який об’єднає дані про виноградники, виробників, обсяги продукції та подані декларації. До цього часу відсутність єдиної бази даних залишалася серйозною перешкодою для ефективного планування розвитку сектору та залучення інвестицій.
«Виноградарсько-виноробний реєстр закладає фундамент для створення єдиної системи обліку галузі. Внесення інформації до системи стане обов’язковим, дозволить підвищити ефективність адміністрування, а також відкриє можливості для цільової державної та міжнародної підтримки. Адже без чітких даних неможливо ні планувати розвиток, ні залучати системну підтримку. Реєстр дозволить поєднати державну політику, донорську підтримку і реальні потреби виробників», – зазначив Денис Башлик.
Передбачається, що цей інструмент стане складовою ширшої цифрової екосистеми аграрного сектору та працюватиме за європейськими принципами прозорості. Зокрема, він інтегруватиметься з іншими державними платформами, що дозволить посилити контроль за простежуваністю продукції та спростити доступ до фінансових ресурсів, у тому числі міжнародних програм підтримки.
У підсумку нові підходи до регулювання та управління галуззю можуть стати основою для її довгострокового розвитку. За умови ефективної реалізації змін українське виноробство отримає шанс не лише системно впорядкувати внутрішній ринок, а й зміцнити свої позиції на світовій арені, де конкуренція дедалі більше базується на якості, автентичності та довірі до походження продукту.
