Попри війну та всі виклики, Україна поступово відновлює та трансформує рибну галузь, акцентуючи на внутрішньому виробництві та продовольчій безпеці. Нині національний ринок залишається значною мірою залежним від імпортної продукції — за підсумками 2024 року, до 90% риби в супермаркетах і кафе надходить з-за кордону. Основними країнами-постачальниками є Норвегія, Ісландія, США, Латвія та Естонія. Переважно імпортується заморожена риба, яка займає понад 72% в обсягах поставок.
Однак Міністерство аграрної політики та продовольства України бачить у цій ситуації не лише загрозу, а й потенціал. Як зазначив міністр Віталій Коваль, держава робить ставку на підтримку вітчизняних виробників та створення сприятливих умов для конкурентоспроможного національного ринку.
Війна і рибна галузь: втрати і нові можливості
Споживання риби на душу населення в Україні – близько 13 кг на рік, що удвічі нижче за середньоєвропейський рівень. З огляду на це, розвиток внутрішнього виробництва – не лише потреба, а й шанс для національного виробника наростити потужності.
Через воєнні дії промисловий вилов у Чорному та Азовському морях повністю зупинено. Натомість у 2024 році головними джерелами стали:
-
Аквакультура – понад 18,6 тис. тонн, із концентрацією в Черкаській, Львівській та Хмельницькій областях;
-
Внутрішній вилов у водоймах – 11,9 тис. тонн;
-
Океанічне рибальство – 20 тис. тонн, переважно на експорт.
Така структура демонструє, що внутрішні резерви виробництва є, однак потребують стимулювання через економічні та організаційні інструменти.
Нові підходи: держзакупівлі через аукціони
Починаючи з 2025 року, держава перейшла до сучасної моделі підтримки – відкритих електронних закупівель. Прозорі тендери на Prozorro дають чіткий меседж: українська риба потрібна державі. Перший приклад – тендер на постачання риби для ЗСУ. Вітчизняні постачальники змагались за лоти з товстолобом, коропом і фореллю, тоді як на імпортні види, зокрема сайду та тріску, не було жодної пропозиції.
У травні аналогічну практику запровадила Державна кримінально-виконавча служба, закупивши філе товстолобика виключно у вітчизняних виробників. Такий підхід забезпечує скорочення логістичних витрат і гарантує свіжість продукції. Всі партії проходять перевірку на відповідність національним і європейським стандартам безпечності.
Цифрова реформа: еРиба, відкриті квоти та нові можливості
Сучасна рибна політика неможлива без цифровізації. Запроваджена система “еРиба” автоматизує процеси отримання дозволів, контролю за виловом, квотування та звітності. Це значно зменшує ризики зловживань і полегшує взаємодію між бізнесом та державою.
Ще один дієвий крок – онлайн-аукціони на використання водних біоресурсів. У 2024 році завдяки таким торгам бюджети отримали додаткові 11,5 млн грн понад стартову ціну. Частина цих коштів автоматично спрямовується на зариблення водойм – вперше такий механізм закріплено на рівні державної політики.
Для новачків галузі доступний сервіс “Навігатор аквафермерства” – це платформа з готовими бізнес-планами, інструкціями й порадами, що сприяє входженню малих виробників на ринок.
Європейські стандарти: простежуваність та контроль
У контексті євроінтеграції Україна продовжує адаптувати законодавство. Прийнятий закон про простежуваність рибної продукції дозволяє ефективно відслідковувати походження риби, запобігати нелегальному вилову і забезпечити прозорість ланцюга постачання. Це ключова вимога для експорту в ЄС, де сертифікація та контроль – обов’язкові для імпорту.
Водночас держава підтримує розвиток аквакультури, зокрема шляхом часткового фінансування програм із зариблення та впровадження сучасних технологій. Такі заходи дозволяють формувати довгострокову модель сталого розвитку водних ресурсів.
Перспективи: відновлення через розвиток
Українська рибна галузь, хоч і функціонує в умовах війни, демонструє стійкість та поступові зміни. Впровадження відкритих закупівель, цифрових платформ, нових стандартів контролю якості та державних механізмів стимулювання створює основу для внутрішнього зростання.
Усе це – не лише інструменти економічної підтримки, а й стратегія зменшення імпортозалежності. Справжній прорив можливий за умови консолідації зусиль держави, бізнесу та споживача. Риба, вирощена в українських водоймах, має всі шанси стати невід’ємною частиною продовольчої незалежності країни.
