Після вимушеного переїзду з Криму у 2014 році через війну, Мирон Макаров розпочав нову сторінку свого життя на Закарпатті. Тут він заснував підприємство ТОВ «МАЙРОН АГРО», яке нині є першим промисловим виробником спаржі у регіоні. Попри відсутність власної землі та досвіду у цій справі, чоловік вирішив ризикнути й посадив близько шести тисяч саджанців спаржі, фактично розпочавши з експерименту.
Втім, початок не був легким. На полі, де тільки-но з’явилися молоді рослини, сталася прикра подія — невідомі облили частину спаржі бензином і підпалили. Незважаючи на це, більшість саджанців вижила, довівши свою витривалість: із 150 пошкоджених кущів 140 зуміли відновитися. Цей випадок став для фермера знаком, що він обрав правильну культуру — сильну й стійку до негараздів.
Згодом господарство зросло, і до 2023 року площа насаджень спаржі досягла 2,25 га. Саме тоді Мирон Макаров вирішив перейти на однорядну посадку, адже саморобне навісне обладнання не дозволяло рівно формувати борозни для подвійних рядків. Він зазначав, що якісний плуг типу ПЛ-1 розгортає землю правильно, тоді як йому доводилося ще й вручну доопрацьовувати гряди лопатами.
Фермер визнає, що найбільші труднощі у вирощуванні спаржі створюють бур’яни, зокрема амброзія, котра активно поширюється на закарпатських землях. Щоб контролювати її, він кілька разів на рік проводить фрезерування ґрунту, адже хімічні засоби боротьби не завжди ефективні або дозволені.
Особливий підхід потрібен і під час збору врожаю. Процес залишається цілком ручним, трудомістким і вимагає точності. Працівники користуються мірними палицями, щоб визначити довжину пагонів і зрізати їх лише тоді, коли ті досягають стандартних 22 сантиметрів. Сам зріз здійснюється мачете, і це завдання переважно виконують чоловіки через фізичну складність, тоді як жінки займаються сортуванням, зважуванням та пакуванням продукції.
Сьогодні спаржа з господарства Мирона Макарова надходить до місцевих супермаркетів, невеликих крамниць і відправляється клієнтам по всій Україні. Окрім зеленої, він також вирощує фіолетову спаржу, яку поки не калібрують — покупці беруть пагони різного розміру. Загальна площа насаджень нині становить 3,5 га, і фермер продовжує розвивати виробництво.
Із розширенням плантацій постала потреба у техніці — тракторі, обприскувачі та обладнанні для мульчування, що допомагає підтримувати поля в доглянутому стані. Макаров зазначає, що його наступна мета — створення власної лінії переробки спаржі, яка б виконувала миття, обрізання та фасування врожаю. Це дозволило б значно полегшити роботу працівників, залишивши їм лише контроль якості та пакування.
Історія Мирона Макарова — приклад того, як навіть після втрати дому можна з нуля побудувати справу, засновану на праці, наполегливості та вірі у власні сили.
