Черкаські аграрії не поспішають реалізовувати зерно за нинішніми низькими цінами. Частина господарств обирає зберігання врожаю до покращення ринкової ситуації, а підприємства з розвиненим тваринництвом можуть спрямувати частину збіжжя на корм і таким чином отримати додану вартість уже через виробництво молока.
Станом на 6 серпня в області зібрали близько 1,5 млн тонн озимої пшениці, ячменю та гороху. Обмолочено приблизно 40% площ ранніх зернових і зернобобових культур.
Цьогоріч урожайність пшениці на окремих господарствах становить близько 3,3 т/га. На результат вплинули зимові морози, весняні заморозки та посушливі умови літа. Водночас якість зерна залишається достатньою: частину врожаю характеризують як продовольчу пшеницю другого класу.
Головною проблемою для виробників залишається ціна. За окремими пропозиціями зерно оцінюють приблизно у 3,8–4,2 тис. грн за тонну, що для господарств є недостатнім рівнем з огляду на виробничі витрати. За таких умов продаж може практично не залишати аграрію маржі.
Тому фермери, які мають можливість зберігати врожай, воліють не віддавати його за безцінь. Іншим варіантом стає використання зерна всередині самого господарства.
Особливо вигідним це може бути для підприємств із тваринницьким напрямом. Замість продажу дешевого зерна його використовують для годівлі великої рогатої худоби, а додана вартість формується вже під час виробництва молока. Таким чином, збіжжя залишається ресурсом для власного виробництва, а не продається за ціною, яка не покриває очікуваної економічної віддачі.
Саме наявність тваринництва дає таким господарствам додатковий варіант пережити період низьких цін на зерно. Підприємства без цього напряму мають менше можливостей для внутрішнього використання врожаю, тому більше залежать від закупівельних цін та можливостей експорту.
Додатковою проблемою залишається логістика. Після припинення роботи основного морського експортного маршруту українське зерно частково спрямовується через дунайські порти та сухопутні коридори, однак їхніх потужностей недостатньо для повної заміни чорноморського експорту.
За таких умов аграрії шукають способи зменшити залежність від продажу масових зернових. Одним із варіантів є вирощування культур із потенційно вищою ліквідністю та іншими каналами збуту. Зокрема, окремі господарства експериментують із льоном, який можна транспортувати автомобілями до європейських покупців у біг-бегах.
Отже, для частини черкаських аграріїв стратегія на період низьких цін полягає не в тому, щоб якнайшвидше продати врожай. Зберігання, використання зерна у тваринництві та пошук культур із альтернативними каналами реалізації дозволяють отримувати більшу віддачу від вирощеної продукції.
