Ідея запровадити експортне мито на сою та ріпак викликає значний резонанс серед учасників аграрного ринку, однак очікуваного ефекту на переробну галузь воно навряд чи досягне. Основною причиною цього є те, що виробники, як і раніше, зможуть експортувати продукцію без сплати мита. Таким чином, обмеження зачіпатимуть переважно посередників, а не ключових постачальників.
Богдан Костецький, партнер аналітичної компанії Barva Invest, пояснив, що нові правила не призведуть до істотного перерозподілу потоків. З його слів, дрібні фермери, які не мають наміру самостійно займатися експортом, будуть змушені орієнтуватися на внутрішні ціни, що сформуються під впливом нового мита. У таких умовах переробники отримають перевагу в закупівельних пропозиціях, адже зможуть конкурувати із посередниками, пропонуючи їм вищу ціну.
Проте експерт зазначив, що ціна на сою та ріпак у валютному еквіваленті не зазнає помітних змін. Поставки з України продовжаться, хоч і в дещо скорочених обсягах. Загалом, за словами Костецького, глобальні ринки залишаться відкритими для української продукції, а суттєвого відтоку попиту не очікується. До прикладу, 16 червня вартість ріпаку зросла на $15 за тонну порівняно з п’ятницею, що свідчить про стабільний інтерес до культури.
Водночас спеціаліст висловив сумнів щодо того, що такий адміністративний інструмент, як мито, стане ефективним стимулом для розвитку внутрішньої переробки. Він зауважив, що потужності українських підприємств дозволяють переробляти до 22 млн тонн олійних культур, тоді як наявна кількість сировини на ринку становить близько 17–18 млн тонн. Це означає, що навіть за сприятливих умов сировинний дефіцит залишиться, і мито не здатне вирішити цю проблему комплексно.
Крім того, аналітик звернув увагу на ще один можливий ризик — негативну відповідь з боку Європейського Союзу. За його словами, існує ймовірність того, що ЄС може ввести імпортне мито на українську олію та шроти. Такі ідеї вже обговорювались представниками аграрних об’єднань Німеччини, що потенційно загрожує зниженням доступу української продукції до європейських ринків.
Таким чином, замість очікуваної підтримки переробки, ініціатива з митом може призвести до втрати частини експортних можливостей і створення нових бар’єрів. Українському агросектору потрібен комплексний підхід до стимулювання внутрішньої переробки, який враховуватиме ринкову логіку, обсяг доступної сировини та зовнішню торгівельну політику.
