Фермер із Чернігівщини перетворив звичайний огірок на справжній бренд. Його органічна продукція, яку вже понад два десятиліття можна знайти на Центральному ринку Ніжина, стала прикладом того, як праця й принциповість можуть дати плоди — буквально.
У самому центрі Ніжина, серед торгових рядів, фермер Микола Олійник із села Безуглівка щоліта пропонує покупцям свої хрумкі огірки. На перший погляд — нічого незвичного. Але за цією продукцією — справжня філософія органічного землеробства. Пан Микола відмовився від будь-яких хімічних добрив, обробок і стимуляторів росту. За його словами, лише він та ще один місцевий фермер вирощують овочі на повністю натуральній основі. Решта, вважає він, привозять овочі з оптових баз, де використання мінеральних добрив — звична практика.
Ціна в пана Миколи за кілограм огірків вища — 150 гривень. Проте покупці не зважають на це, адже знають, що отримують якісний і безпечний продукт. Цікаво, що овочі, які традиційно називають «ніжинськими», насправді вирощуються не в місті, а в навколишніх селах, де, як наголошує фермер, земля має особливий склад, що надає плодам унікального смаку.
Для вирощування чоловік обирає спеціальні сорти огірків, які не потребують запилення, зокрема «Сатіна», «Афіна» та «Вокал». Насіння використовує лише імпортне — французьке та голландське. При цьому звертає увагу, щоб огірки були тонкошкірі — саме такі краще смакують і мають привабливий вигляд.
Свою аграрну справу Микола веде з особливою ретельністю. Щоб отримати добрий урожай, він застосовує перегній виключно від великої рогатої худоби. Інший вид гною, наприклад свинячий чи пташиний, на його думку, не підходить — не лише погіршує смак, а й може становити небезпеку для здоров’я. Помідори ж, за його порадами, краще підживлювати перегноєм трирічної витримки, адже молодий гній стимулює лише зелень, а не зав’язь плодів.
Незважаючи на свій вік, фермер самостійно вирощує розсаду — сіє в стаканчики й розставляє на спеціальних стелажах, підсвічуючи 40 лампами денного світла. Лише коли з’являються перші справжні листки, переносить рослини до теплиць. Цього року, за його словами, витрати на розсаду сягнули кількох тисяч гривень. Проте економити не планує — адже головне, каже, це якість.
Пан Микола також поділився практичними порадами щодо температурного режиму. Огірки, за його словами, надзвичайно чутливі до холоду. Якщо температура опускається нижче 12–15 градусів, ріст припиняється, а при +4 — рослина гине. Помідори, як він зауважив, більш витривалі.
Щодо підживлення, фермер застерігає: використовувати курячий послід варто з обережністю. Не більше двох разів за сезон, інакше в овочах зросте вміст нітратів, що негативно впливає на якість продукту та здоров’я споживачів.
У роботі Миколі допомагає дружина Наталія. Подружжя працює по черзі, мають усі необхідні санітарні документи. Саме вони першими цьогоріч скуштували огірки вже 20 квітня — вирощені у теплиці, без краплі хімії.
Історія фермера з Безуглівки — приклад того, як традиції, любов до землі та відповідальність перед покупцем формують справжній гастрономічний бренд. У час, коли екологічність стає дедалі важливішою, досвід пана Миколи може стати натхненням для багатьох.
