Зерновий термінал GNT Group в Одесі, що довгі роки залишався ключовим елементом української експортної інфраструктури, опинився в епіцентрі затяжного корпоративного конфлікту. Через суперечки з іноземними інвесторами та фінансовими фондами Argentem Creek Partners і Innovatus Capital Partners підприємство опинилось на межі зупинки. У відповідь на критичну ситуацію компанія заявила про наявність плану стабілізації.
Один із співвласників GNT Group Сергій Гроза, у своєму першому публічному коментарі за тривалий час, повідомив, що вдалося знайти стратегічного інвестора, який має інтерес до відновлення операційної діяльності терміналу. Цей партнер раніше співпрацював із компанією, знайомий з її технологічними можливостями і готовий не лише взяти участь у покритті частини боргових зобов’язань, але й інвестувати у модернізацію об’єкта.
GNT Group повідомляє, що обіцяне фінансування з боку фондів-кредиторів так і не було надане. Як наслідок, підприємство змушене було працювати лише на чверть своїх потужностей, що критично позначилось на експортному потенціалі регіону. Замість підтримки — зовнішнє управління, затягнуті судові справи, обшуки та численні арешти активів.
Сергій Гроза зазначив, що компанія втратила можливість залучити $200 млн через зірване розміщення єврооблігацій — рішення, яке могло б суттєво здешевити доступ до фінансових ресурсів. Невикористаний потенціал підприємства є стратегічною втратою не лише для компанії, а й для економіки держави в умовах війни.
У GNT Group наголошують: мета компанії — не протистояння, а досягнення консенсусу. За словами Грози, підприємство розробило конструктивну пропозицію, яка передбачає компромісне вирішення спору з кредиторами. Новий інвестор готовий розпочати переговори, взявши на себе частину зобов’язань і долучившись до відновлення терміналу.
Представники компанії застерігають: подальше загострення ситуації може мати негативні наслідки для всіх сторін — як для інвесторів, так і для держави, порту й працівників, які можуть втратити робочі місця. Саме тому в GNT Group закликають кредиторів повернутися до правового шляху вирішення конфлікту і відновити діалог.
Одеський зерновий термінал, побудований за участі Європейського банку реконструкції та розвитку та швейцарських фінансових установ, щороку обробляв до 5 мільйонів тонн вантажів і був джерелом зайнятості для понад 1,5 тисячі людей. Його ефективна робота є надважливою для експортної логістики України, особливо в умовах, коли країна шукає нові шляхи виходу на світові ринки попри війну та блокаду портів.
Збереження терміналу — це не лише питання бізнесу, а й національного інтересу. Тому пропозиція про залучення нового інвестора може стати відправною точкою для порятунку стратегічного об’єкта.
