Держава продовжує нарощувати інструменти підтримки аграрного сектору, особливо в регіонах, які опинилися поблизу бойових дій. Йдеться не лише про фінансову допомогу, а й про формування нових підходів до ведення господарства в умовах підвищених ризиків. Влада прагне зберегти виробництво там, де це ще можливо, а також створити передумови для відновлення після стабілізації ситуації.
Питання підтримки аграріїв детально обговорювали під час виїзного засідання платформи «Діалог влади та бізнесу», яке відбулося у Краматорську. До дискусії долучилися представники центральної та регіональної влади, фінансових установ, податкових органів і безпосередньо аграрного бізнесу. Окрему увагу приділили практичним труднощам, із якими стикаються підприємства на місцях.
У виступах наголошувалося, що навіть у складних умовах воєнного часу аграрний сектор Донеччини не припиняє діяльність, а тому державна політика має бути спрямована на його збереження і поступове відновлення. Тарас Висоцький підкреслив, що ключове завдання полягає у концентрації ресурсів у найбільш уразливих точках та у спільному напрацюванні ефективних рішень разом із бізнесом.
«Попри війну агросектор Донеччини продовжує працювати. Завдання держави – втримати його та створити умови для відновлення. Потрібно сфокусувати ресурси там, де вони найбільш необхідні, і разом із бізнесом напрацювати рішення, які реально працюватимуть», – зазначив Тарас Висоцький.
Одним із ключових напрямів стане впровадження спеціального статусу для територій із підвищеними ризиками ведення сільського господарства. Йдеться про створення так званих зон ризикованого землеробства, де умови роботи ускладнюються як кліматичними факторами, так і наслідками бойових дій. При визначенні таких територій враховуватимуть рівень продуктивної вологи у ґрунті, а також близькість до лінії фронту чи державного кордону і наявність вибухонебезпечних предметів. Для господарств, що працюють у цих умовах, передбачено фіксовану підтримку на кожен гектар. Фінансування здійснюватиметься через спеціальний фонд, який наповнюється, зокрема, за рахунок експортних мит на окремі культури. Очікується, що перші виплати стануть можливими після накопичення необхідного ресурсу.
Паралельно формується окремий підхід до територій, розташованих у межах 20–50 км від зони бойових дій. У таких районах ведення господарства часто пов’язане з високими витратами або взагалі неможливе. Саме тому держава планує компенсувати частину витрат аграріїв, включно з орендними платежами та податковими зобов’язаннями. Такий крок має допомогти зберегти як виробничі потужності, так і взаємини між власниками земельних паїв і орендарями, що є важливим для стабільності аграрного ринку.
Окремо розглядається питання відшкодування втрат, пов’язаних із використанням земель під фортифікаційні споруди. Для цього готується законодавча база, зокрема законопроєкт №14117, який має визначити механізми компенсацій як для власників, так і для користувачів ділянок. Такий підхід дозволить системно врегулювати проблему, яка стала актуальною у багатьох регіонах.
Складною залишається ситуація для підприємств, що були змушені перемістити свою діяльність. Релокований бізнес стикається з юридичними та організаційними бар’єрами, зокрема у взаємодії з контрагентами та податковими органами. Уряд працює над змінами, які мають спростити ці процеси та надати чіткий правовий статус таким компаніям. Важливим аспектом є також доступ до земельних ресурсів. Розглядаються варіанти спрощення процедур, включаючи можливість передачі ділянок без проведення аукціонів у визначених випадках, а також запровадження більш гнучких умов оренди.
Водночас визнається, що попит на землю значно перевищує пропозицію, тому необхідно розробити прозорий механізм її розподілу. Тарас Висоцький наголосив, що це питання потребує узгодженого підходу між усіма постраждалими регіонами з визначенням пріоритетів та черговості.
«Потрібно створити справедливу і зважену модель розподілу. Ми маємо розробити це рішення разом з усіма регіонами, які постраждали від війни – визначити пріоритети, обсяги і черговість отримання сільгоспземель», – зазначив Тарас Висоцький.
Ще одним важливим напрямом є перегляд податкової політики. Чинні правила не завжди відповідають реальним умовам роботи аграріїв у зоні бойових дій, де підприємства стикаються з втратами активів, нестабільністю врожаю та обмеженими фінансовими можливостями. Саме тому готується пакет змін, який передбачає пільги, відтермінування платежів і коригування підходів до мінімального податкового зобов’язання. У парламенті вже розглядаються відповідні законопроєкти №15123 та №15123-1, які мають адаптувати податкове навантаження до реальних умов.
Фінансова підтримка також посилюється через діючі програми. Зокрема, компенсація вартості української сільськогосподарської техніки для підприємств із прифронтових територій збільшена до 40%. Це важливо з огляду на те, що значна частина технічного парку була втрачена або пошкоджена. Загалом програма охоплює тисячі позицій обладнання від вітчизняних виробників, а обсяг фінансування на поточний рік суттєво зріс.
Окрему увагу приділяють питанням безпеки, адже робота в полі часто пов’язана з ризиками. Розглядається можливість підтримки закупівлі спеціальних засобів, зокрема систем радіоелектронної боротьби, які допомагають мінімізувати загрози.
Продовжує діяти й державна програма доступного кредитування «5-7-9%», умови якої для бізнесу в небезпечних регіонах стали ще більш лояльними. Зниження ставок дозволяє підприємствам отримувати необхідні ресурси для підтримки діяльності та інвестування навіть у складних умовах.
Крім того, значну роль відіграють грантові програми, спрямовані на розвиток переробки. Для підприємств у прифронтових зонах передбачено покриття до 80% вартості проєктів, що стимулює створення виробництв із доданою вартістю. Це важливий крок для зміцнення економіки регіонів і зменшення залежності від сировинного експорту.
Не менш актуальним залишається питання меліорації. В умовах змін клімату та пошкодження інфраструктури відновлення зрошувальних систем стає критично важливим для забезпечення стабільної врожайності. Саме тому держава готова компенсувати значну частину витрат на реконструкцію та будівництво відповідних об’єктів, включаючи насосні станції.
Загалом комплекс запропонованих заходів свідчить про спробу сформувати більш гнучку та адаптивну систему підтримки аграрного сектору, яка враховує як воєнні ризики, так і довгострокові виклики, пов’язані з кліматом і економікою.
