Світові коливання на ринку енергоносіїв дедалі сильніше позначаються на аграрному виробництві в Україні. Зростання цін на пальне і газ формує нові економічні умови для фермерів, що прямо впливає на собівартість продукції. За оцінками представників галузі, подорожчання може бути суттєвим і залежатиме від подальшого розвитку ситуації на глобальних ринках.
Під час обговорення впливу паливної кризи на економіку генеральний директор асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Олег Хоменко зазначив, що агросектор особливо вразливий до змін вартості енергоресурсів. Це пов’язано з тим, що практично всі виробничі процеси у сільському господарстві — від підготовки ґрунту до збирання врожаю — потребують значних обсягів пально-мастильних матеріалів, насамперед дизельного пального. Окрім цього, важливу роль відіграє природний газ, який використовується як у процесах сушіння зерна, так і у виробництві мінеральних добрив, що займають значну частку у витратах.
За його поясненням, в умовах подорожчання ресурсів витрати аграріїв неминуче зростають. Частково ситуацію пом’якшує той факт, що окремі господарства завчасно закупили добрива, засоби захисту рослин і пальне за нижчими цінами. Водночас подальші польові роботи вимагатимуть придбання ресурсів уже за новими, значно вищими цінами, що впливатиме на фінансовий результат виробників.
Раніше озвучені оцінки щодо підвищення собівартості на рівні 5–10% він охарактеризував як доволі стриманий сценарій. Натомість більш імовірним, за оцінками галузевих аналітиків, виглядає варіант, за якого витрати можуть зрости приблизно на п’яту частину. Така динаміка пояснюється комплексним впливом одразу кількох факторів — від цін на паливо до вартості логістики та агрохімії.
Експерт також звернув увагу, що подорожчання продукції агросектору не обмежиться внутрішнім ринком, а проявиться і на міжнародному рівні. У таких умовах конкурентні переваги отримають ті країни, де державна політика активно підтримує виробників. У деяких державах Європейського Союзу вже застосовують податкові послаблення, скасовують акцизи або впроваджують механізми компенсації витрат, що допомагає зменшити навантаження на фермерів.
Для України, за його оцінкою, також актуальним є впровадження інструментів, які могли б стримати зростання витрат. Йдеться про податкові пільги на пальне для аграріїв, спрощення імпорту мінеральних добрив та перегляд тарифної політики у сфері залізничних перевезень. Такі кроки могли б частково знизити собівартість виробництва і, відповідно, уповільнити підвищення цін для кінцевих споживачів.
У ширшому контексті ситуація демонструє, наскільки тісно аграрне виробництво залежить від енергетичних ресурсів. Високі витрати на пальне і газ впливають не лише на окремі господарства, а й на продовольчу безпеку загалом, адже від цього залежить кінцева вартість продуктів харчування. Тому питання енергоефективності та диверсифікації джерел ресурсів поступово стає одним із ключових для розвитку агросектору.
