Українська система управління водними ресурсами входить у період глибоких трансформацій, що зумовлено як кліматичними змінами, так і наслідками війни та необхідністю адаптації до європейських стандартів. У таких умовах питання підготовки кадрів набуває особливої актуальності, адже традиційні освітні підходи вже не повністю відповідають сучасним викликам. Саме ці теми стали ключовими під час круглого столу «Трансформація «водної» освіти України: як сформувати освітні програми для післявоєнного відновлення та сталого управління водними ресурсами», що відбувся у Міністерстві економіки.
До обговорення долучилися близько 40 представників науково-освітнього середовища, державних органів і профільних організацій. У центрі уваги опинилося питання, якими компетенціями мають володіти сучасні спеціалісти у сфері водного господарства, щоб ефективно реагувати на нові ризики — від дефіциту води до руйнування інфраструктури та зростання навантаження на екосистеми.
Відкриваючи захід, заступниця міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Ірина Овчаренко підкреслила, що система освіти повинна значно швидше адаптуватися до потреб галузі.
«Сьогодні водному сектору потрібні не лише вузькопрофільні спеціалісти, а фахівці, здатні бачити всю систему в цілому – розуміти взаємозв’язок екологічних процесів, інженерних рішень, потреб громад і завдань державної політики. Саме тому освітні програми мають готувати кадри, які вміють працювати за басейновим принципом, ефективно управляти водною інфраструктурою та впроваджувати сучасні рішення у сферах зрошення, дренажу й водної безпеки», – зазначила Ірина Овчаренко.
У ході дискусії учасники наголосили, що галузь уже сьогодні потребує фахівців нового типу — тих, хто здатен працювати з комплексними системами управління водними ресурсами. Йдеться про спеціалістів, які орієнтуються на басейновий підхід, розробляють та реалізують плани управління річковими басейнами, а також координують взаємодію між різними секторами — аграрним, енергетичним, екологічним і комунальним. Такий підхід відповідає вимогам європейської водної політики, зокрема Водної рамкової директиви ЄС, яка передбачає інтегроване управління водними ресурсами.
Окрему увагу приділили кадровому забезпеченню відновлення водної інфраструктури. Йдеться про модернізацію гідротехнічних споруд, реконструкцію систем зрошення та дренажу, які є критично важливими для аграрного сектору, особливо в умовах зміни клімату. В Україні площі зрошуваних земель значно скоротилися за останні десятиліття, тому їх відновлення розглядається як один із ключових факторів підвищення врожайності та стабільності виробництва.
Також під час обговорення акцентували на потребі у фахівцях, здатних працювати з ризиками природних явищ — паводків і посух, які стають дедалі частішими. У цьому контексті важливими є знання з управління ризиками, прогнозування та впровадження превентивних заходів, що дозволяють мінімізувати збитки для громад і економіки. Не менш важливими є спеціалісти у сфері водної політики та євроінтеграції, які забезпечуватимуть гармонізацію українського законодавства з нормами ЄС і впровадження сучасних підходів до управління ресурсами на місцевому та регіональному рівнях.
Важливою частиною заходу став аналіз освітніх програм українських університетів, які готують кадри у сфері гідрології та водного господарства. Свої напрацювання презентували провідні заклади вищої освіти, серед яких Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Волинський національний університет імені Лесі Українки, Національний університет водного господарства та природокористування та інші. Обговорення показало, що частина програм уже оновлюється, однак цей процес потребує системності та тіснішої взаємодії з роботодавцями.
Крім того, учасники звернулися до міжнародного досвіду підготовки фахівців для водного сектору. У багатьох країнах Європи акцент робиться на міждисциплінарності, практичній підготовці та тісній співпраці університетів із громадами й бізнесом. Такий підхід дозволяє випускникам швидше інтегруватися в професійне середовище та ефективно вирішувати прикладні завдання.
У підсумку дискусії сформувалося спільне бачення: Україні необхідні спеціалісти нового покоління, які поєднують знання з екології, інженерії, економіки та публічного управління. Саме такі кадри стануть основою для відновлення водної інфраструктури, підвищення водної безпеки, розвитку зрошення та впровадження сучасних європейських підходів до управління ресурсами.
