За підсумками 2025 року Україна відправила на зовнішні ринки 66,8 тис. т борошна — це найнижчий показник з 2006 року. Для порівняння, тоді експорт становив 10,5 тис. т, і відтоді обсяги здебільшого перевищували нинішній результат. Таким чином, галузь фактично повернулася до мінімальних значень за останні 20 років.
Про це повідомив голова ревізійної комісії громадської спілки «Борошномели України» Сергій Сакіркін. За його словами, повномасштабна війна суттєво обмежила можливості підприємств працювати на міжнародному ринку та отримувати додатковий дохід від зовнішніх контрактів. Він пояснив, що раніше експорт дозволяв нарощувати виробництво, а більші обсяги, своєю чергою, сприяли зниженню собівартості продукції. Однак через серйозні логістичні труднощі більшість традиційних ринків збуту було втрачено. Фактично стабільним напрямком залишилася Молдова, а також з’явилася можливість постачання до країн Європейського Союзу, куди нині спрямовується понад половина всього обсягу експорту.
Він також наголосив, що нині відвантаження борошна за кордон здійснюється переважно залізничним і автомобільним транспортом, що суттєво обмежує масштаби поставок. За таких умов очікувати швидкого зростання зовнішньої торгівлі поки що не доводиться.
До початку повномасштабної війни українські борошномели активно використовували морські порти для експорту, що забезпечувало значно більшу пропускну спроможність і конкурентні логістичні витрати. Натомість перехід на наземні маршрути підвищив вартість транспортування та ускладнив доступ до віддалених ринків. Крім того, на глобальному ринку борошна спостерігається жорстка конкуренція, де значну роль відіграють країни з потужною інфраструктурою переробки та стабільними каналами збуту.
Скорочення експорту впливає і на внутрішню економіку галузі. Менші обсяги виробництва знижують ефект масштабу, що може позначатися на фінансовій стійкості підприємств. Водночас внутрішній попит частково компенсує втрати, однак він не здатен повністю замінити експортні можливості, які раніше були важливим джерелом доходу для переробників зерна.
Таким чином, 2025 рік став одним із найскладніших для української борошномельної галузі за останні два десятиліття, а подальші перспективи зростання експорту без відновлення повноцінної логістики залишаються обмеженими.
