У червні українські аграрії почали фіксувати нетипове для цього періоду пожовтіння озимої пшениці. Найбільше такі зміни помітні в регіонах, де навесні були сильні заморозки. За словами доктора сільськогосподарських наук Сергія Авраменка, причини цього явища варто шукати у поєднанні кліматичних факторів та агротехнічних недоліків, які склалися протягом усього періоду вегетації.
Заморозки, що спостерігалися навесні, призвели до пошкодження нижніх листків пшениці ще на ранніх етапах розвитку. Після зниження температур живими залишилися лише верхні листки — прапорцевий і підпрапорцевий, які надалі забезпечували процес фотосинтезу. Коли на початку червня температура повітря різко зросла до 37–40 °С, а в окремих випадках і вище, ґрунт перегрівся, адже залишився відкритим — без достатнього листкового покриву, який міг би його затінити.
У цей період пшениця перебувала у критично важливій фазі молочної стиглості, коли потреба у воді та поживних речовинах особливо висока. Але через відсутність нижнього листя, що могло б забезпечити додаткові ресурси, рослина змушена була мобілізувати всі наявні запаси з верхнього ярусу. Внаслідок цього й відбулося його швидке виснаження та пожовтіння.
Фахівець зазначає, що зазвичай у періоди посухи насамперед жовтіють нижні листки, тоді як цього року їхній функціональний потенціал був втрачений ще навесні. Відтак єдиним джерелом живлення для формування зерна залишився верхній ярус, який і виявився перенавантаженим. Це призведе до утворення щуплого зерна, зниження маси тисячі насінин, а також погіршення загальної якості врожаю.
За словами Авраменка, застосування карбаміду або інших препаратів у цей період не дало б результату, оскільки рослини вже втратили здатність засвоювати добрива через зменшену листкову поверхню. Тому пізнє підживлення не виправить ситуацію, яка склалася.
Водночас експерт вважає, що певних негативних наслідків можна було уникнути. Одним з головних агротехнічних рішень має стати контроль за нормою висіву — надмірно густі посіви лише підвищують конкуренцію за вологу. Також він радить не економити на добривах і звертати увагу на попередник культури. Наприклад, пшениця, висіяна після гороху, цього сезону показала кращу стійкість до несприятливих умов, ніж на полях після соняшнику чи сої.
Варто зазначити, що адаптація технологій до нових кліматичних викликів стає вирішальним фактором стабільності врожаю. Своєчасний аналіз ризиків, збалансоване живлення та агрономічна гнучкість — запорука ефективного вирощування навіть у складні роки.
