Український агросектор знову опинився під загрозою масштабних логістичних збоїв після заяви російського керівництва про можливе блокування морського сполучення. 2 грудня путін заявив про намір посилити удари по портах та суднах України, пояснюючи це відповіддю на атаки українських морських дронів по російських танкерах у Чорному морі. В інформаційному просторі одразу з’явилося найбільш радикальне припущення, що країна-агресор може спробувати повністю перекрити Україні вихід до моря, що автоматично означало б глибоку перебудову шляхів експорту.
У випадку реалізації такого сценарію вітчизняним компаніям доведеться переходити на альтернативні маршрути. За оцінкою Андрія Бута, директора департаменту зовнішньої торгівлі Групи АГРОТРЕЙД, використання Дунайського напрямку та західних переходів стане вимушеною опцією, якщо частота російських атак на портову інфраструктуру помітно зросте й робота морських терміналів буде паралізована. Він нагадує, що подібні умови українські виробники уже переживали на початку повномасштабного вторгнення, коли значна частина експорту рухалася виключно через сухопутні коридори та дунайські порти. Андрій Бут зазначив, що тоді аграрії працювали в умовах підвищених витрат і значного витиснення ціни всередині країни, однак експорт усе ж продовжувався. Він підкреслив це словами: Ми мали такий досвід у 2022 році і, можливо, доведеться знову до нього повернутися. Але наразі цього не розглядаємо. Експорт через західні кордони фактично нерентабельний після поточних витрат на сушіння зерна.
За оцінками галузевих брокерів, обмеженість альтернативних шляхів є системною проблемою. Володимир Левковський наголошує, що Дунайські порти не здатні повністю компенсувати морський експорт через фізичну нестачу пропускної здатності річки. Він також нагадав, що у 2022–2023 роках, коли Україна різко збільшила обсяги перевалки через кордон з ЄС, у низці європейських країн розпочалися страйки фермерів та логістів через перевантаженість інфраструктури і конкуренцію на їхніх локальних ринках. На його думку, інші маршрути завжди будуть допоміжними і не можуть замінити морські шляхи, які забезпечують значну частину обсягів українського агроекспорту. Він підкреслив цю позицію словами: Єдине джерело нашого експорту — це порт, глибока вода. Всі інші маршрути допоміжні, вони можуть закривати експорт переважно для великих холдингів. Рядовий фермер без доступу до порту просто чекатиме своєї черги на перевезення, а йому теж потрібні на зараз оборотні кошти, треба в умовах війни десь зберігати врожай.
Крім того, навіть другорядні логістичні напрямки залишаються вразливими до атак. За словами експертів ринку, російські дрони регулярно цілять у дунайські термінали, що створює додаткові ризики простоїв, а залізничні маршрути часто затримуються через удари по підстанціях та енергетичній інфраструктурі. Дефіцит зерновозів та вантажівок також ускладнює логістику, оскільки попит на автотранспорт зріс у кілька разів порівняно з довоєнним періодом. У таких умовах перенесення експорту на альтернативні шляхи майже неминуче призведе до падіння внутрішньої ціни для виробника через збільшення вартості доставки та тривалість перевезень.
Ситуація, що формується, знову демонструє критичну залежність української аграрної галузі від доступу до глибоководних портів. Будь-які обмеження морських маршрутів не лише погіршують експортні можливості, а й створюють додаткові фінансові ризики для фермерів, які у воєнних умовах мають обмежені можливості зберігання та потребують швидкого обороту коштів.
