Експорт української пшениці нині не забезпечує виробникам достатньої маржі та може бути збитковим. Однією з головних причин такої ситуації є висока вартість логістики, яка значно збільшує кінцеві витрати під час вивезення зерна.
Про це повідомив міністр аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький.
За його оцінкою, собівартість виробництва пшениці навіть за сприятливого сценарію становить близько $150 за тонну. Водночас на початку липня аграрії могли реалізовувати зерно з відвантаженням через глибоководні порти Великої Одеси приблизно по $205/т. При цьому вказана ціна не включала витрати на фрахт.
Наразі ціна української пшениці, за словами міністра, піднялася до $275/т. Однак можливість отримати вищу ціну не вирішує проблему для виробників, якщо зростають витрати на доставку зерна до пунктів експорту.
Зокрема, додаткова логістика із залученням дунайських портів для подальшого виходу до Чорного моря обходиться більш ніж у $100 на тонну. Після врахування цієї суми та інших витрат, пов’язаних із виробництвом і реалізацією зерна, економіка експорту стає негативною.
Така ситуація створює ризики і для майбутньої посівної структури. Тарас Висоцький припустив, що агровиробники можуть розглядати скорочення площ під пшеницею, якщо вирощування та продаж культури не забезпечуватимуть окупності.
Проблема особливо важлива з огляду на значну різницю між обсягами виробництва та внутрішнім попитом. За даними, наведеними міністром, середній урожай пшениці в Україні становить близько 24 млн тонн на рік, тоді як внутрішнє споживання оцінюється лише у 6 млн тонн.
Із цього обсягу на продовольчі потреби припадає приблизно 3–3,5 млн тонн. Таким чином, значна частина виробленої пшениці орієнтована на зовнішні ринки, а можливість її експорту безпосередньо впливає на економіку виробництва.
Для українського зернового сектору логістика залишається одним із ключових факторів формування експортної економіки. Витрати на доставку до портів, перевалку та подальше транспортування можуть істотно змінювати фінансовий результат продажу навіть за відносно високої ціни самого зерна.
Саме тому зростання експортної ціни пшениці не гарантує збільшення прибутку агровиробника. Якщо паралельно дорожчає логістичний ланцюг, додаткова виручка може повністю або частково нівелюватися витратами на доставку продукції до покупця.
