Розрахункова палата оприлюднила дані, які свідчать, що повне очищення українських сільськогосподарських угідь від вибухонебезпечних предметів може затягнутися більш ніж на вісім десятиліть. Такий прогноз пояснюють надто повільними темпами гуманітарного розмінування та браком комплексних реформ у сфері протимінної діяльності. Експерти наголошують, що затримка з поверненням земель в обробіток становить значну загрозу для продовольчої безпеки та уповільнює економічне відновлення країни.
За офіційною інформацією, від початку повномасштабної війни у 2022 році й до липня 2025-го вдалося повністю очистити та повернути аграріям лише 7,75 тис. га відповідно до національних стандартів у сфері розмінування. Це складає всього 0,08% від усіх забруднених площ. Додатково 403 тис. га було передано у використання в спрощеному порядку, без проведення повного циклу перевірок. У відомстві підкреслили, що за таких темпів повноцінно очистити всі землі вдасться приблизно через 83 роки.
Станом на початок 2025 року в Україні зареєстровано 73 організації, які мають право здійснювати протимінну діяльність, що у 2,6 раза більше, ніж роком раніше. Однак лише 24 оператори, включно з чотирма державними структурами, реально проводили роботи з розмінування. Саме на них припадало близько 9% від усього обсягу виконаних завдань, що свідчить про значний дисбаланс між кількістю зареєстрованих суб’єктів та фактичними результатами.
Ситуацію ускладнює й кадровий дефіцит. За результатами аудиту Розрахункової палати, у штаті цих організацій налічується лише близько 1,7 тис. саперів. Цей показник вважається критично недостатнім для системного охоплення територій, забруднених мінами та нерозірваними боєприпасами. Враховуючи масштаби проблеми, експерти наголошують на необхідності залучення додаткових фахівців, модернізації технічного забезпечення та створення більш ефективної координаційної системи.
Отже, питання розмінування залишається одним із ключових викликів для аграрного сектору та держави загалом. Без істотного прискорення цього процесу та реформування підходів повернення українських земель у сільськогосподарський обіг може відкладатися на десятиліття, що створюватиме ризики для внутрішнього виробництва продовольства та розвитку економіки.
