Проблема виснаження українських ґрунтів дедалі частіше стає предметом обговорення серед аграріїв, адже інтенсивне землеробство без належного відновлення родючості призводить до втрати гумусу. Одним із ключових рішень цієї проблеми фахівці називають розвиток тваринництва, яке забезпечує виробництво органічних добрив і сприяє покращенню структури ґрунту.
На думку керівника агродепартаменту компанії LNZ Group Олександр Хмелюк, для досягнення стабільного ефекту необхідно суттєво збільшити кількість поголів’я, зокрема великої рогатої худоби. Він вважає, що без достатньої кількості ферм у селах і регулярного внесення органіки зупинити деградаційні процеси буде складно.
Ці міркування були озвучені під час галузевої події ''Агроном як СЕО поля'', організованої за участі WEAGRO та Activitis Education. У межах заходу експерт поділився спостереженнями щодо міжнародного досвіду відновлення ґрунтів. Зокрема, він звернув увагу на приклади територій, які протягом десятиліть зазнали суттєвих змін завдяки накопиченню органічної речовини.
У непрямій формі він описав, що мав змогу бачити ґрунти, які за тривалий період — близько 70 років — трансформувалися з малопродуктивних у високородючі. Йшлося про ділянки, що раніше знаходилися на дні Північне море і з часом набули значного вмісту органіки — на рівні 8–10%, а подекуди навіть до 12%. За його оцінкою, такі ґрунти нині демонструють кращі характеристики, ніж частина українських чорноземів, хоча цей результат став можливим лише завдяки тривалому й складному процесу змін.
Водночас експерт висловив сумнів щодо того, чи зможе Україна пройти подібний шлях у найближчій перспективі, адже це потребує системного підходу, інвестицій і часу. Відновлення родючості — це не швидкий процес, а довгострокова стратегія, яка включає поєднання рослинництва і тваринництва.
У сучасних умовах аграрного виробництва питання балансу між вирощуванням культур і розвитком тваринницької галузі набуває особливої ваги. Саме органічні добрива залишаються одним із найефективніших способів підтримання структури ґрунту, його вологоутримувальної здатності та біологічної активності, що в кінцевому підсумку впливає на врожайність і стійкість агросистем.
