Сільгоспвиробники в Україні вже давно оцінили зручність використання полімерних рукавів для зберігання врожаю. Вони дозволяють ефективно організовувати тимчасове зберігання зернових прямо в полі, особливо в умовах обмеженого доступу до елеваторів або логістичних труднощів. Проте після завершення сезону постає питання: що робити з використаними силобегами?
Проблема в тому, що з часом поліетилен, з якого виготовлено рукави, зазнає деградації через вплив ультрафіолету. Тарас Лисенко, керівник компанії «ЧИСТЕ ПОЛЕ», зауважує, що плівка, яка перебувала на сонці декілька років, втрачає свою пружність і легко рветься під час змотування. На його думку, не забрудненість плівки є головною проблемою при її утилізації, а саме ступінь її фізичного зношення.
За словами Лисенка, зібрати рукав механічно можливо в перші рік-два після використання. Однак якщо тягнути з утилізацією три роки й більше — розриви не дадуть змоги скористатися технікою, і доведеться звертатися до ручного збирання.
«У фермера є 2–3 роки, щоб змотати рукави — самотужки чи за допомогою техніки, й передати їх на переробку. Інакше він сам шкодить своїй землі. Зрештою, настане час, коли агровиробників зобов’яжуть надавати результати аналізів ґрунтів. І тоді поставлять пряме запитання: що ви з нею робили?», — попереджає очільник «ЧИСТОГО ПОЛЯ».
Що важливо — поліетиленова плівка, з якої виготовляють силобеги, є цінною вторинною сировиною. Тобто, її не лише можна, а й варто переробляти. Це дає змогу аграріям не просто утилізувати відходи, а ще й отримати з цього прибуток.
В Україні наразі функціонують щонайменше три великі підприємства, що спеціалізуються на переробці таких полімерів. Крім того, дедалі частіше в регіонах з’являються невеликі цехи, які активно шукають плівку для переробки. Вони готові платити за неї від 4 до 7 грн/кг — залежно від обсягу, сезону та стану матеріалу.
Проте є й інша важлива сторона: юридична. Як наголошує Лисенко, фермерські господарства повинні передавати використані рукави виключно тим компаніям, які мають ліцензію на роботу з промисловими відходами. Інакше це може мати наслідки у вигляді штрафів. Ліцензовані утилізатори, відповідно до законодавства, надають повний пакет документів: договори, акти прийому-передачі, акти утилізації, а також копії дозволів на діяльність. Це юридично убезпечує аграрія і підтверджує, що відходи не опинилися в лісі чи балці, а пішли на переробку.
На тлі все більшої уваги до екологічної відповідальності та сталого землекористування, питання правильної утилізації полімерних матеріалів набирає актуальності. У перспективі на фермерів може чекати ще більше регуляцій щодо поводження з відходами. Тому вже сьогодні варто подбати не лише про прибуток, а й про екологічну репутацію.
