Вплив зміни клімату на водні ресурси України стає дедалі помітнішим. Тривалі хвилі спеки, нестача опадів і зростання випаровування призводять до зниження водності річок, що вже позначається не лише на природних екосистемах, а й на забезпеченні населення водою, роботі аграрного сектору, енергетики та інших галузей економіки.
Станом на 3 серпня, за інформацією Українського гідрометеорологічного центру, на більшості річок країни триває низька літня межень. На значній частині водних об'єктів зберігається стійке маловоддя, а на окремих гідрологічних постах рівні води опустилися нижче за мінімальні значення, зафіксовані за весь період спостережень.
Найбільш складна ситуація склалася на річках Карпатського регіону, притоках Середнього Дніпра, Прип'яті та Південного Бугу. Історично низькі показники рівнів води вже зареєстровані на окремих постах річок Дністер, Орава, Ріка, Віча, Тур'я, Західний Буг, Турія, Стир і Південний Буг.
Фахівці зазначають, що тривале маловоддя має низку негативних наслідків для природних водойм. Через слабку течію на багатьох рівнинних річках спостерігається застій води. У спекотний період це створює сприятливі умови для інтенсивного розвитку синьо-зелених водоростей та інших мікроорганізмів, що можуть спричиняти так зване "цвітіння" води. Під час цього процесу погіршується її якість, вода набуває неприємного запаху, а вміст розчиненого кисню поступово зменшується. Дефіцит кисню особливо небезпечний для водних організмів і може призводити до масової загибелі риби та інших мешканців водойм, особливо у невеликих річках і заплавах зі слабким водообміном.
Крім екологічних ризиків, зниження водності ускладнює водозабір для господарських потреб, погіршує умови для зрошення сільськогосподарських культур та підвищує навантаження на системи централізованого водопостачання. Водночас менші обсяги води означають і нижчу здатність річок до природного самоочищення, що може призводити до накопичення забруднювальних речовин.
Експерти наголошують, що літня межень є природною стадією гідрологічного циклу. Проте маловоддя вже вважається екстремальним явищем, адже воно здатне спричинити дефіцит водних ресурсів, погіршення якості води, запровадження обмежень для водокористувачів, а також негативно вплинути на роботу водогосподарської інфраструктури, економіку та стан водних екосистем. Саме тому адаптація до кліматичних змін і впровадження інтегрованого управління водними ресурсами залишаються серед ключових напрямів державної політики.
Міністерство економіки та довкілля спільно з Державним агентством водних ресурсів та Українським гідрометеорологічним центром продовжують безперервно відстежувати гідрологічну ситуацію в країні. Результати державного моніторингу використовують під час ухвалення управлінських рішень щодо розподілу водних ресурсів, забезпечення потреб водокористувачів та адаптації водного сектору до кліматичних змін, зокрема й у транскордонному співробітництві.
Одним із практичних кроків у відповідь на тривале маловоддя стало обмеження права на спеціальне водокористування. Лише протягом липня такі заходи були застосовані до 185 водокористувачів у різних регіонах України.
«Кліматичні зміни дедалі відчутніше впливають на водність річок України. Тому управлінські рішення мають ґрунтуватися на достовірних даних державного моніторингу, водного кадастру та обліку водокористування. Ми концентруємо зусилля, щоб посилити моніторинг, цифровізувати облік використання води, впроваджуємо європейські підходи до управління річковими басейнами та розробляємо заходи з адаптації водного сектору до зміни клімату», — зазначила заступниця міністра економіки та довкілля України Ірина Овчаренко.
