Проблема нерівномірного доступу аграріїв до фінансових ресурсів залишається одним із ключових стримувальних чинників розвитку сільського господарства України, особливо в регіонах, наближених до зони бойових дій. Попри стратегічне значення агросектору для економіки та експорту, розподіл кредитних ресурсів між областями демонструє суттєвий дисбаланс, який потребує системного втручання з боку держави.
На цьому наголосив голова Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев. За його оцінкою, потенціал українського агровиробництва значно перевищує поточні результати, однак його реалізація неможлива без інвестицій у технології, оновлення техніки та доступного фінансування.
«Україна — на другому місці в ЄС за обсягами виробництва зернових із результатом 57,6 млн т. Поступаючись лише Франції, ми обходимо такі потужні економіки, як Німеччина та Польща. Втім, це лише одна сторона медалі. За показником врожайності ми наразі 18-ті в Європі, що свідчить про колосальний нереалізований потенціал, який можна розкрити лише через інвестиції та сучасні технології», — уточнив він.
За даними на кінець листопада 2025 року, загальний обсяг кредитного портфеля аграрного сектору досяг 140,57 млрд грн. Водночас структура цього фінансування залишається вкрай нерівномірною. Лише Київ та Київська область акумулюють близько 42 млрд грн кредитних ресурсів, що фактично дорівнює сукупному обсягу фінансування для 10 прифронтових областей. Така концентрація капіталу у відносно безпечних регіонах обмежує можливості розвитку господарств, які працюють у складніших умовах.
«Це неприпустимий підхід. Фермери на замінованих територіях під постійними обстрілами роблять значний внесок у забезпечення продовольчої безпеки та експорту врожаю. Зараз їм потрібен капітал на техніку, насіння та добрива. З 1 січня стартувала робота НУР. Вона має забезпечити підтримку бізнесу поблизу лінії фронту та вирівняти дисбаланси, які зараз є у кредитуванні прифронтових регіонів», — резюмував Гетманцев.
Запуск Національної установи розвитку розглядається як інструмент, який має змінити підходи до фінансування бізнесу в умовах війни. Її роль полягає у створенні механізмів доступу до капіталу для підприємств із підвищеними ризиками, зокрема аграрних виробників у прифронтових регіонах. Очікується, що це дозволить частково компенсувати кредитні обмеження, підтримати виробничі цикли та зберегти економічну активність у найбільш вразливих областях.
