Україна перейшла до практичної фази переговорного процесу щодо майбутнього членства в Європейському Союзі. Одним із найскладніших напрямів залишається аграрна сфера, адже саме сільське господарство має адаптуватися до вимог спільного європейського ринку, де діють жорсткі правила конкуренції, екологічні стандарти та механізми державної підтримки виробників.
Підготовка до переговорів у сфері агропромислового комплексу стала центральною темою експертної дискусії «Євроінтеграція на зв’язку. Сільське господарство та сільський розвиток». Під час заходу учасники обговорили ключові напрями трансформації галузі, фінансові виклики та законодавчі зміни, необхідні для повноцінної інтеграції українського агросектору до європейської системи.
Для України аграрний напрям переговорів має особливе значення. Країна залишається одним із найбільших виробників і експортерів сільськогосподарської продукції у світі, тому її потенційне входження до єдиного ринку викликає значний інтерес і водночас занепокоєння серед частини європейських фермерів. Саме через це кластер 5 «Ресурси та сільське господарство» вважається одним із найскладніших блоків переговорного процесу.
У межах цього кластера Україна має виконати 16 визначених індикаторів, які охоплюють три ключові напрями. Перший стосується сільського господарства та розвитку сільських територій і передбачає адаптацію до механізмів Спільної аграрної політики ЄС. Другий охоплює питання безпечності харчових продуктів, ветеринарного та фітосанітарного контролю, а третій пов’язаний із рибальством та рибним господарством.
Одним із перших серйозних випробувань стане екологічна модернізація виробництва. Значна частина змін пов’язана з адаптацією українського законодавства до екологічних підходів Європейського Союзу та вимог Зеленого курсу. Особлива увага приділятиметься використанню засобів захисту рослин, контролю впливу на довкілля та впровадженню більш сталих виробничих практик. Такі підходи сьогодні стають невід’ємною частиною аграрної політики ЄС і впливають на доступ продукції до європейського ринку.
«Екологічна реформа засобів захисту рослин безпосередньо зачепить щонайменше 10 мільйонів гектарів оброблюваних земель – це майже 40% усіх сільгоспугідь на підконтрольних територіях. За оцінками асоціацій, така технологічна перебудова коштуватиме українському агробізнесу біля 2 мільярдів євро щороку. Водночас екологічна модернізація є необхідною умовою довгострокового доступу української продукції до європейського ринку та сприятиме підвищенню рівня безпеки для довкілля і сільських територій», – зазначив заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Тарас Висоцький.
Не менш складними очікуються переговори щодо системи фінансової підтримки фермерів. Спільна аграрна політика ЄС є одним із найбільших напрямів фінансування в бюджеті Союзу та забезпечує агровиробникам прямі виплати й різноманітні програми розвитку. Включення України до цієї системи потребуватиме окремих рішень, оскільки масштаб українського агросектору може суттєво вплинути на розподіл коштів між державами-членами. Саме тому важливу роль можуть відіграти перехідні механізми та спеціальні програми підтримки, орієнтовані насамперед на малі й середні господарства.
Окремим напрямом роботи стане створення інституційної інфраструктури, без якої реалізація європейських програм буде неможливою. Україна має сформувати Виплатну агенцію, яка відповідатиме за аудит і розподіл коштів ЄС, а також забезпечити функціонування інтегрованої системи моніторингу на базі Державного аграрного реєстру. Для цього знадобиться команда з кількох сотень висококваліфікованих спеціалістів та стабільне державне фінансування, що в умовах воєнного часу створює додаткове навантаження на бюджет.
Паралельно триває підготовка нормативної бази. Уряд і профільні об’єднання працюють над економічними розрахунками та аналізом наслідків майбутніх реформ для українських виробників. Важливою частиною переговорної позиції стане демонстрація реального впливу змін на аграрний сектор і аргументований захист національних інтересів.
Найближчим часом особливу увагу буде приділено законодавчим ініціативам, які стосуються засобів захисту рослин, ветеринарного благополуччя, безпечності кормів та органічного виробництва. Саме ці напрями є одними з базових для наближення українського законодавства до норм ЄС.
Попри складність переговорного процесу, потенційні переваги для аграрної галузі залишаються значними. Після завершення інтеграції українські виробники отримають можливість працювати в межах одного з найбільших споживчих ринків світу, який охоплює близько 440 мільйонів людей. Водночас успіх цього процесу залежатиме від здатності галузі адаптуватися до нових вимог, модернізувати виробництво та забезпечити відповідність європейським стандартам якості й безпечності продукції.
