До 2028 року Україна може завершити значну частину роботи з приведення національного законодавства у відповідність до вимог Європейського Союзу. Цей процес охоплює, зокрема, аграрну політику, розвиток сільських територій та підтримку органічного виробництва.
Про перспективи адаптації українських законів до європейських правил розповів старший експерт з питань аграрної політики та розвитку сільських територій проєкту IPRSA III / EU4SmallFarms (NIRAS) Періца Іваноскі. Свою оцінку він представив під час конференції «Органічний день в Україні».
За словами експерта, для повноцінного розвитку органічного сектору необхідно вирішити два ключові завдання. Перше стосується формування дієвих механізмів державної підтримки аграріїв. Йдеться про визначення конкретних інструментів політики, які відповідатимуть потребам виробників і стратегічним пріоритетам держави. При цьому країни Євросоюзу самостійно обирають заходи підтримки органічного виробництва з урахуванням власних умов. В Україні робота над створенням відповідної законодавчої бази ще триває.
Другим важливим напрямом є розбудова інфраструктури, необхідної для функціонування органічного ринку. Вона має забезпечувати не лише переробку продукції, а й належний супровід виробників, зокрема тих, хто звертається за державною підтримкою.
У цьому напрямі Україна вже досягла певних результатів. Зокрема, розпочато впровадження законодавчих механізмів, пов'язаних із системою інтегрованого адміністрування та контролю. Одним із її складників є Державний аграрний реєстр, який використовується в процесах взаємодії держави з агровиробниками.
Водночас євроінтеграційна робота в органічному секторі не обмежується лише змінами нормативних документів. Важливим результатом стало формування системи акредитованих органів, які можуть сертифікувати підприємства відповідно до національних стандартів органічного виробництва.
Українські компанії також поступово зміцнюють позиції на європейському ринку. Частина вітчизняних виробників уже має конкурентоспроможну продукцію та здійснює її постачання до країн ЄС. Це свідчить про наявність у галузі практичного досвіду роботи за вимогами європейського ринку.
