Попри складні умови воєнного часу, Україна продовжує залишатися одним із найбільших постачальників зернових культур на міжнародний ринок. Водночас дедалі більшої ваги набуває питання не лише експорту сировини, а й розвитку внутрішньої переробки, що дозволяє створювати додану вартість у межах країни, залучати інвестиції та розширювати можливості для вітчизняних виробників.
За попередніми оцінками, у 2025/26 маркетинговому році Україна може поставити на зовнішні ринки близько 14 млн тонн пшениці, 25 млн тонн кукурудзи та 1,52 млн тонн ячменю. Такі обсяги забезпечують країні вагому присутність у світовій торгівлі цими культурами. Український аграрний сектор традиційно відіграє важливу роль у забезпеченні продовольством багатьох держав, особливо тих, які значною мірою залежать від імпорту зерна.
Питання подальшого розвитку аграрного експорту та трансформації його структури обговорювалися під час конференції Міжнародної ради по зерну IGC Grains Conference 2026, що проходила 9–10 червня у Лондоні. Однією з центральних тем заходу стали перспективи світової торгівлі зерновими та чинники, які визначатимуть її розвиток у майбутньому.
Під час четвертого діалогу високого рівня між країнами-виробниками та державами-імпортерами заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Тарас Висоцький акцентував увагу на необхідності розширення переробних напрямів в українському агросекторі. Значна частина дискусії була присвячена ролі міжнародної торгівлі у підтримці глобальної продовольчої безпеки, зокрема для країн Близького Сходу та Африки, де стабільність постачання продовольства має стратегічне значення.
«Україна залишається важливою частиною світової продовольчої безпеки навіть в умовах війни. Ми зберегли експорт, адаптували логістику і довели надійність українського агросектору для світового ринку. Тепер наше завдання – створювати більше вартості всередині країни. Ми вже маємо сильні приклади: соняшникову олію і шрот, де Україна утримує потужні позиції, а також біоетанол, експорт якого від початку повномасштабної війни зріс майже втричі. Розвиток переробки – це робочі місця, інвестиції та сильніші позиції українських виробників», – зазначив Тарас Висоцький.
Україна вже має успішний досвід у сегменті агропереробки. Зокрема, країна протягом багатьох років залишається одним із провідних світових виробників та експортерів соняшникової олії. Водночас дедалі більше уваги приділяється виробництву продукції з вищим рівнем доданої вартості, включаючи кормові компоненти, біопаливо та інші товари біоекономіки. Такий підхід дозволяє зменшити залежність від експорту виключно сировинної продукції та зробити аграрний сектор більш стійким до коливань світових ринків.
Серед перспективних напрямів називають розширення переробки зернових культур, сої та ріпаку. Для реалізації цих завдань необхідні нові виробничі потужності, доступне фінансування, ефективні механізми страхування воєнних ризиків та стабільні умови для інвесторів. Важливим чинником також залишається подальше наближення українських стандартів до вимог Європейського Союзу та забезпечення належного захисту вкладених коштів.
Фахівці відзначають, що збільшення частки готової та переробленої продукції в структурі аграрного експорту може суттєво підвищити економічний ефект від роботи галузі. Крім зростання валютної виручки, розвиток переробки сприяє створенню нових робочих місць, розширенню виробничих ланцюгів усередині країни та зміцненню конкурентоспроможності української продукції на світових ринках.
