На українському ринку сої зберігається значний розрив між внутрішніми та експортними цінами. Переробні підприємства пропонують аграріям закупівельні ціни, які залишаються нижчими на 5–7% від тих, що доступні на зовнішніх ринках. Свою позицію вони пояснюють додатковими витратами на логістику та транспортування.
За спостереженнями аналітиків Spike Brokers, така політика має прямі наслідки для зовнішньої торгівлі. У вересні експортні обсяги сої з України скоротилися більш ніж утричі в порівнянні з аналогічним періодом минулого року, що свідчить про переорієнтацію частини продукції на внутрішній ринок.
Дані трейдерів показують, що спотовий індекс на сою ГМО з поставкою протягом найближчих 30 днів для експорту знизився на 2 долари без ПДВ. Станом на звітний період він становить 399 доларів за тонну на умовах СРТ Одеса для базової експортної якості.
Паралельно внутрішні ціни демонструють подальше зниження. Соя з поставкою протягом місяця подешевшала на 4 долари з ПДВ і торгується на рівні 436 доларів за тонну. Йдеться про базову якість ГМО з урахуванням транспортування від переробного заводу до порту.
Таким чином, фермери опинилися у складній ситуації: попри те, що зовнішній ринок виглядає привабливішим, внутрішні умови закупівель фактично стримують активність експортерів. Це створює ризики для рентабельності виробництва, особливо для малих і середніх господарств, які не завжди мають доступ до прямих каналів збуту за кордон.
Фахівці відзначають, що подібні коливання відображають загальні проблеми українського аграрного експорту. Висока вартість логістики та нестабільність міжнародних маршрутів змушують переробників закладати ризики у ціни, тоді як фермери втрачають частину потенційного прибутку. У перспективі така ситуація може стимулювати дискусії про розширення внутрішньої переробки сої та пошук нових ринків збуту.
