Український ринок олійних культур поступово змінює свою модель розвитку. Якщо раніше значна частина врожаю соняшнику, сої чи ріпаку експортувалася у вигляді сировини, то нині все більше уваги приділяється внутрішній переробці. Така трансформація пов’язана як з економічними чинниками, так і з розвитком переробної інфраструктури, яка в Україні історично була однією з найпотужніших у світі, особливо у сегменті виробництва соняшникової олії.
Новий сезон для олійного комплексу формується в умовах очікуваного відновлення виробництва після складного попереднього року, коли ринок відчував дефіцит сировини. Про поточну ситуацію та перспективи галузі розповіла аналітик олійного ринку Світлана Купрєєва.
За її словами, на початку весни погодні умови в Україні загалом сприятливі для формування врожаю ярих культур. Водночас структура посівів традиційно коригується залежно від економічної доцільності вирощування тієї чи іншої культури.
«Високі ціни на соняшник підтримують інтерес аграріїв до олійної групи, тоді як рішення господарств щодо структури посівів частково залежатимуть від вартості ресурсів, доступності добрив та ситуації на ринках збуту», — додала аналітики олійного ринку.
Фахівці ринку зазначають, що соняшник традиційно залишається однією з ключових культур українського агросектору. Україна багато років поспіль утримує провідні позиції у світі з виробництва та експорту соняшникової олії, а переробні підприємства здатні переробляти десятки мільйонів тонн насіння щороку. Саме тому зростання обсягів внутрішньої переробки розглядається як один із способів збільшення доданої вартості в аграрному секторі.
Світлана Купрєєва наголошує, що одним із головних трендів нового маркетингового року стане подальше посилення ролі внутрішньої переробки. За її оцінкою, галузь поступово переходить від переважного експорту насіння до виробництва та продажу готової продукції — передусім олії та шроту.
«Очікується зростання завантаження переробних потужностей і розширення експорту продуктів переробки», — резюмувала Світлана Купрєєва.
Важливим фактором, який стимулює цей процес, є також регуляторна політика. Зокрема, експортні мита на сою та ріпак підвищують економічну доцільність переробки цих культур всередині країни. У результаті частина врожаю, яка раніше могла б бути продана як сировина, спрямовується на внутрішні підприємства, що виробляють олію, шрот та інші продукти переробки.
Експерти галузі також звертають увагу на те, що розвиток переробки дозволяє аграрному сектору більш стабільно працювати на зовнішніх ринках. Експорт готової продукції, як правило, менш залежить від коливань цін на сировину і забезпечує вищу додану вартість. Крім того, переробні підприємства створюють додаткові робочі місця та формують попит на сировину всередині країни.
Загалом український олійний сектор поступово адаптується до нових економічних умов. Поєднання сприятливих погодних факторів, високих цін на олійні культури та розвитку переробної інфраструктури може стати основою для подальшого зміцнення позицій України на світовому ринку рослинних олій.
